ні, насправді, то не той інший світ, який одразу ж спадає на думку, то просто світ, де ми можемо бути разом з коханим. той світ, де зупиняється час, повно метеликів та грає наша музика. світ, де тобі роблять все, аби догодити, світ, де хочеться залишитися надовго.

але з цього світу треба повертатися до нормального життя, до тієї реальності, де немає кави до ліжка та паління серед ночі на балконі п”ятого поверху. до цього світу можна потрапити ранковим експресом на Київ, а назад повертатися до дійсності на чорному шевроле з бетменом на капоті. і почуватися у своєму світі, то школяркою, то жінкою, то слабкою, то сильною. не лякатися того, що казка скінчиться зовсім скоро, бо доля подарувала тобі кілька митей щастя – тож сиди і розкошуй.

якби не треба було зустрічати клієнта, якби не треба було завтра складати іспит, то моя казка тривала трохи б довше. але таке життя, що казки закінчуються передчасно, принаймні ті, що ми пишемо самі…

моя казка мала гарний початок та відкритий фінал, моя колісниця не перетворилася на гарбуза, мої мрії просто підживилися від спілкування з неймовірною людиною. і тепер у мене знову є сили літати разом з двома метеликами, яких коханий випросив у службовця амстердамського аеропорту :)

і тепер у мене є купа нової британської музики, тієї, яку я так довго чекала, тепер у мене є 10 пакетиків мого улюбленого англійського чаю, і купа усіляких дрібничок, які з казки перейшли до реального життя.