чомусь останнім часом пре писати про роботу :) не знаю, чому. знаю, чому я на неї погодилася, а от чому мені цікаво про неї писати – хз.

так от, черговий клієнт. цирк та й годі. по-перше, ще не було жодного клієнта, який би приїхав вчасно. цей не став винятком. через нього прийшлося сорок хвилин провтикати у кав”ярні. позитив – знайшла гарну кав”ярню зі смачною кавою за пристойну ціну. негатив – могла б не витрачати час, а посидіти довше вдома.

та менше з тим, я вже звикла зустрічати клієнтів у будь-який час і чекати на них. бо вони за це платять гроші.

сьогоднішній клієнт прителіпався аж зі Штатів. як і попередній, до своєї подружки. та попри все подружка цього мені сподобалася більше. немолода, досить розкута, з англійською певні проблеми, але спілкується хоч якось – то і добре :) . але нахабна – це капець. навіть хазяйка квартири сказала, що мамзель ще та ггг. таки ще та, бо одразу купа претензій – шафу для одягу не там поставили, ще там щось не так. стою мовчу. пояснюю клієнту, яку суму він має заплатити. розплачується і дає купюри, замацькані фарбою. прошу поміняти їх, бо банки такі не міняють – дівуля одразу ж скидається, мовляв, що це таке. ввічливо пояснюю – я не вимагаю нічого особливого, просто дайте нормальні гроші. клієнт міняє гроші. всміхається. коли ми з дівчиною говоримо (я- українською, вона – російською), то в нього такий кумедний розгублений вигляд, що мені аж шкода його – ну шкода мені іноземців, які, не розуміючи мови, почуваються не в своїй тарілці.

розплачуюся з хазяйкою. забираю депозит, домовляюся про деякі нюанси – тікаю на вулицю. триндимо з хазяйкою про дівулю. сходимося на тому, що ми кращі ги ги. прибредаю додому. звітуюся менеджеру про “операцію Американець” ;) менеджер відправляє мене в нокаут – каже “розумничка, цілую”. гм, ніколи ще менеджери так зі мною не поводилися – таки прикольна робота, якщо за виконання своїх обов”язків мене цілуватимуть, навіть віртуально гггг