колись моя знайома, дізнавшись, що я працюю сервіс-менеджером у ріелтерській агенції заявила: тю, фігня, така легка робота, а так гарно оплачується.

дійсно, за українськими мірками оплачується непогано, а от стосовно легкості…

по-перше, треба бути на зв”язку 24 години на добу сім днів на тиждень (спати та їсти з телефоном, майже не вимикати інтернет). по-друге, треба дуже добре знати місто та всю базу квартир агенції з усіма характеристиками. по-третє, англійська мова (принаймні) має бути не на рівні перекладу зі словником тексту з підручника для 5-ого класу, а значно краще. і по-четверте, треба мати неабияке терпіння, комунікативність та витривалість.

всі ці пункти можуть бути відсутніми, але тоді без проблем не обійтися.

на оплату телефонних рахунків в місяць може піти до 100 доларів (зважаючи на те, що моя мама витрачає на мобільний зв”язок 5 доларів на місяць – різниця виходить чималенька). про інтернет я мовчу, бо день без інтернету для мене вже давно – трагедія.

щодо знання міста, то інколи виникають смішні ситуації. колись дзвонить клієнт, який вирішив погуляти містом сам один. одинадцята вечора, я вже збираюся лягати спати, коли дзвінок. я загубився :) перехожих навколо немає, а ті, до кого звертаюся, не говорять англійською. прошу його описати, що він бачить навколо. потроху розумію, куди його занесло. дзвоню своєму таксисту, їдемо “рятувати” дядька. о першій ночі я таки повернулася додому. легко, ніц не скажу. окрема розмова, як пояснити клієнту, де знаходяться гарні магазини, кафе, бари, ресторани. без карти. на пальцях (ви ось тут, вам піти прямо два квартали, повернути туди-сюди, зайти туди).

квартири – це ще та проблема, адже в кожній квартирі є якісь речі, а якихось нема, треба пам”ятати і знати, як там що працює, щоб розказати клієнту, чи пояснити, що праску та фен вам привезуть завтра зранку, бо в цій квартирі цих предметів немає.

відповідно, про добрі знання англійської можна нічого не говорити. сьогодні моя подружка, яка загалом непогано знає англійську, послухавши, як я пояснювала клієнту, як підключити інтернет в його квартирі сказала: даааа, я б так не змогла, хоч вчила англійську та мала завжди 5.

ну і про якості характеру: щодо терпіння, то без цього нікуди, чекати приїзду клієнта, який запізнюється на дві години, чекати на дзвінки від менеджерів-власників квартир і т п, коротше чекати і не хвилюватися та не нервувати, не всі це вміють. комунікативність (риса, бажана для більшості спеціальностей): якщо менеджер некомунікативний, то домовитися про знижки від власника квартири, вмовити клієнта почекати, пояснити щось чи три години перекладати його балачки з гьорлфренд (за відповідну плату) не вдасться ніколи. витривалість (не зовсім точне слово): вставити о другій ранку, щоб зустріти клієнта чи забрати в нього ключі, по п”ять разів об”їздити-обходити місто (коли вселяється чи виселяється кілька клієнтів в один день), встигнути все, нічого не забути і при цьому сяяти посмішкою та виглядати на 100%, навіть якщо в тебе вчора померла бабуся і ти всю ніч плакала – це не всі зможуть.

завжди казала: роботу любити не можна, бо в кожної роботи є свої мінуси, але до роботи можна ставитися з розумінням, тоді все буде добре.

я працюю з дуже гарними людьми, які не просто менеджери, чи власники квартир, чи таксисти, чи ще там хтось, а люди, яким я довіряю, які мене підтримують та поважають. і коли я комусь із них дзвоню чи пишу, то завжди чую: добре, допоможу, зроблю, все буде гаразд, не хвилюйся, щасти, розумничка, я радий (-а) за тебе.

і для кожного клієнта я зроблю все можливе, аби він знав, що він для нас важливий, аби захотів ще раз приїхати до України та Полтави, аби він розумів, що на будь-який його дзвінок та прохання я миттєво зреагую і зроблю все, аби владнати ситуацію.

з.і. от сьогодні допомагала клієнту налаштовувати інтернет, і він сказав, що дуже радий, що приїхав до мого міста ( а ще вчора казав: невже в Україні не хочуть, щоб сюди їхали туристи?).