я знала, що буває боляче, знаю, бо було. але чомусь думала, що з ним боляче не буде. певне, я помилялась. і зараз я просто плачу. плачу, бо мрії, які він сам же й посіяв та збудував, руйнуються. руйнуються такими холодними словами. чорними літерами у віконечках скайпу під пісні Morrissey. ми обоє руйнуємо це. ми обоє не хочемо, але руйнуємо. наче діти, що збудували дім з піску, а потім щосили гатять по ньому смішними пластмасовими лопатками. але діти збудують новий дім, коли вийдуть завтра гуляти. а ми просто пам”ятатимемо, що зруйнували дуже крихке щастя. своїми руками. і потім нам снитимуться дні разом, снитимуться, коли ми спатимемо в ліжку поруч з іншими людьми. і ніхто з нас не буде винен у тому, що сталося. ми самі все зруйнували.