я поступово забуваю, як то сподіватися на когось. колись я була впевнена, що батьки допоможуть в будь-якій ситуації, зараз тих ситуацій, де вони можуть допомогти, дуже мало, але час від часу я ловлю себе на тому, що досі чіпляюся за їхні поради. друзі допомагають, але скоріше просто тим, що слухають і висловлюють свою думку, а я вже сама приймаю рішення. активно працює принцип: твоє життя, твій вибір.
дівчинка стала дорослою 
а так не хочеться ))))
