чесно-чесно 
наприклад, такі, як мій останній клієнт. виявляється, що можна зустріти абсолютно випадково людину, яка підійме настрій просто до небес. ну щоб, здавалося, два вечора поговорити, а стільки позитиву, ніби на мене вихлюпнули бочку щастя 
коли я сьогодні зранку забирала ключі, то ми обмінялися адресами в скайпі. тож наші цікаві розмови перейдуть у віртуальну площину. і це дуже добре, бо тепер буде кому цікавитися усілякими речами у моєму житті, які зазвичай, нікому окрім мене не цікаві, бо в більшості моїх друзів часто відмінні від моїх погляди на дещо.
вчора ми говорили про позицію чоловіка та жінки в суспільстві. це був перший чоловік, з-поміж тих, кого я знаю, який не почав мені говорити, як то класно, коли жінка нічого, окрім кар”єри перед собою не бачить. бо чомусь стільки чоловіків звиклися з думкою, що всі жінки давно емансиповані до краю і ні про що, окрім кар”єри не мріють. звісно, тема слизька і там багато деталей, але що цікаво, нам було цікаво протягом години обговорювати ці деталі.
добре, що в ресторані людей майже не було й ніхто не бачив парочку навіжених, які за келихом вина говорили про усілякі дурниці а між ними постійно пробігали якісь дивні іскорки, що змушували всміхатися та повторювати собі всоте, що це просто розмова і нічого більше. і стримувати себе від бажання кинутися на шию та сказати, який же ти класний чувак )))) а треба було просто всміхатися знову й знову, і дивитися крізь скло келиха на його дитячу усмішку, і думати, яке ж, зараза, життя підступне, що посилає в друзі тих людей, у кого просто неможливо не закохатися
