третя пропозиція вийти заміж за останні два роки. таварщі, ета нє смєшно! я інколи починаю боятися своїх друзів чоловічої статі. що на них находить, що пізньої весни чи влітку хтось із них чомусь вирішує ощасливити мене таким чином? у мене на лобі написано: хочу заміж? ну хочу, але за конкретну людину, а не просто, аби заміж.
все красиво: і квіти в подарунок (знають же, що мені можна дарувати тільки білі хризантеми, бо тільки отримуючи ці квіти, я не кривлюся), і красивий столик, і гарні слова. а потім біль в очах. колись страх знову побачити цей біль в очах змусить мене сказати “так”.
ну навіщо ви так, любі мої?
Травень 23, 2008 at 12:11 am
знаєш, мені тут пригадався анекдот про дівицю яка всім відмовляла
Але суть не та. Навпаки ти маєш радіти тому що тобі пропонують заміж. А що таке по суті пропозиція заміж. Якщо це не триньдьож хлопця у стані алкогольного сп’яніння тоці це чітко обдуманий і виважений крок. Хлопці-горобці не щедрі на такі пропозиції, деяки з них навіть бояться не те що самої пропозиції, а самих слів які відносяться до теми одружиння; наприклад “наречена”, “весілля”, “одружитись” і т.д. Ну хібащо парубок просто затятий ловелас і єдиним дієвм способом затягнути дівчну у ліжко є запропонувати вийти заміж. Є і такі. Що робити тобі – має сказати серце і розум. Але головне те що, будь-яке твоє рішення має зробити тебе щасливою. В цьому головна суть, чи не так?
Травень 23, 2008 at 5:04 am
такі пропозиції підвищують самооцінку, згодна, ну ніби кажуть, що ти нормальна дівчина і все таке. мене просто лякає те, що такі пропозиції (добре обдумані і зроблені пристойними хлопцями) роблять ті, кого я не люблю. точніше люблю, але просто як добрих друзів.
а іще прикріше те, що я так хочу почути ці слова від зовсім іншої людини, яка саме і боїться всіх цих слів “заміж”, “наречена”.
колись, коли мені набридне чекати, я впевню себе, що люблю когось зі своїх друзів і на таку чергову пропозицію скажу “так”. і певно, буду щаслива, бо не завжди виходять заміж через шалене кохання, а часто просто тому, що поважаєш людину і відчуваєш, що вона може зробити тебе щасливою.
(ой, важко про це говорити)
Травень 23, 2008 at 10:48 am
Ой, та не думай вже про таке! Все буде гараз, от побачиш!
Травень 23, 2008 at 1:09 pm
дякую! навіть сказати не можу, як ціную отаку от чоловічу оцінку )))
Травень 23, 2008 at 7:20 pm
а тобі хочеться заміж? (наголос на слові хочеться) на сьогоднішній день?
Травень 23, 2008 at 7:34 pm
хочеться. ні, ну звісно, я трохи цього боюся, але хочу. єдине, що найближчим часом, мабуть, пропозиції будуть не від того, за кого я хочу вийти заміж.
Травень 23, 2008 at 7:40 pm
сподіваюся, що доживеш таки до моменту, коли пропозиція буде від тієї людини, що ти хочеш
головне не переконуй так себе у зворотньому
Травень 23, 2008 at 8:04 pm
сподіваюся, що доживу. і поки себе ні в чому не переконую, але окрім моїх власних думок і обдумувань є ще значний тиск з боку батьків, які мене переконують, що без перспектив одруження не варто зустрічатися з людиною.
Травень 23, 2008 at 8:38 pm
я просто чого питалася про одруження.. напевне ще не дуже чітко все усвідомлюю на сьогоднішній момент, не планую своє життя, але чомусь усіх (і себе також), що заміж мені не хочеться, не захочеться, і не варто взагалі виходити.. отака нав*язлива ідея, і нічого з цим не можу поробити.. бачу своє майбутнє щасливою одинокою жінкою із вільними відносинами
і зустрічатися з людиною з перспективою одруження – це для мене звучить дуже … фантастично-ірраціонально )))
Травень 23, 2008 at 8:49 pm
роки два тому я думала так, як і ти. але потім щось змінилося. знаєш, коли тобі два роки капають щодня на мізки, що заміж тре виходити, бо нащо тоді зустрічатися, то починаєш думати, а чому б і ні. власне, я не проти вільних стосунків, я навіть більше за них. але зараз у мене знов перехідний стан, коли я запевняю себе, що фрі лав таки те, що мені найбільше підходить. єдине, чого я поки боюся: народити дитину поза шлюбом.