дзвонить мені моя добра знайома, яка чомусь вважає мене експертом в питаннях знайомства з чоловіками та подібних речах. і розповідає історію. оцінок не даю. просто переказую коротко.
познайомилася ця дівчина в місцевій мережі (думаю, пояснювати, що так місцева інтернет-сітка, не треба) з хлопцем. дівчині 20, хлопцю 19. він запропонував їй зустрітися. вона погодилася. обмінялися телефонами і він попросив її (!) подзвонити йому, коли вона приїде, а побачення призначив на своїй зупинці (!!), а не на нейтральній території. ну, дівчинка приїхала, подзвонила. а хлопчик каже, що не може зараз вийти її зустріти (!!!), бо йому тільки що друг подзвонив і сказав, що прийде додому і йому тре його дочекатися. запрошує дівчинку до себе (!!!!), мовляв, посидимо, почекаємо друга, а потім підемо погуляти (дівчинка і хлопчик годину тому познайомилися у вірті). дівчинка відмовляється, культурно посилає хлопчика та збирається йти додому. через 5 хвилин дзвонить хлопчик, каже, що друг вже прийшов, вони справи поробили, і просить дівчинку приїхати через 10 хвилин на ще одну зупинку (!!!!!). дівчинка вже задовбалася. але хоче довести справу до кінця. приїжджає. стоїть. через 15 хвилин, замість обіцяних 10, на зупинці з”являється хлопчик гопуватого (так мені сказали) вигляду, стає за 5 кроків від дівчинки і махає їй головою: типу, йди сюди. тут дівчинка не витримує. підходить до автобуса, який щойно під”їхав, сідає і їде додому.
потім дзвонить мені й питає: чому так? чому вони всі такі дебіли?
та не дебіли вони, просто коли спілкування розгорталося, то в той момент, який я позначила одним знаком оклику, тре було насторожитися. а там, де три знаки оклику, тре було розвертатися і їхати додому. а хлопчик просто наївний чи недороблений якийсь, що з нього взяти? якщо в нього навіть грошей на телефоні нема, щоб дівчині подзвонити.
