ага. кілька зустрічей. побачилася з однією дівчинкою, з якою давно спілкуємося в онлайні. пару ділових бесід (попри вихідний). пропозиція (чи натяк) роботи. поки думаю. скоріше за все відмовлюся.
завдяки обставинам, Києвом майже не ходила. маючи машину з водієм, дивно було б тинятися при такій спеці.
і найскладніша зустріч, після якої голова гуде й досі, – з моїм колишнім. після дев’яти місяців мовчання. навіщо? знову? а що потім? кому це треба?
власне, я ще сама не розумію нічого. єдине, що відчуваю, – це страх повторити все спочатку. повторити ті п’ять місяців після розриву, коли в мене дах ледь не їхав.
хоча є привід пишатися. більше не ведуся на його зваблювання. розуміючи, що більше йому не належить жодної частинки мого серця.