фест класний. організація лажова. приїду в Полтаву все напишу в деталях

знаєте, це прекрасна пора року. коли сніг, трошки мороз, сонце, і блакитне небо з хмарками. таку зиму я люблю.
мені вона нагадує зиму з книжок Льюїса, в тій частині, де в Нарнію потрапляють брати й сестри Певенсі.
ось трошки моєї зими.

дійсно тре багато-багато крапочок або матюків. і в ситуації, що вимагають такої реакції, найчастіше потрапляють мої друзі, а не я. мене бог милує

і ще тішить )))

купила новий номер Cosmopolitan. перша фраза, яку прочитала – лишь 3% мужчин возбуждает запах женских духов, и 5% – запах пиццы. а решту 92%? і взагалі, що це за фігня? для кого ж тоді наївні дівчатка поливають себе підробками Moschino i Kenzo. якщо це правда, то, любі дівчатка, не витрачайте дарма грошей. краще купіть собі гарну піцу і нагодуйте нею себе та свого хлопця.

я сьогодні впала зі сходів. одразу кажу, що найцінніша частина мого тіла ціла й неушкоджена. решта заживе. спершу було смішно, потім боляче. тепер знов смішно.

я це зробила, я здала цю довбану іспанську. на 5. зараз не пам”ятаю нічого, окрім фрази з вірша Лорки “corazon malherido por cinco espaldas”. усьо, решту всього річного курсу я не пам”ятаю. власне, граматику нам все одно не пояснювали, тому всі мої знання про правильну побудову речень – це тільки те, що я вивчила для себе сама. а всі тупі віршики та казки, які треба було напам”ять вчити (загалом за курс 25 віршів та 8 казок), нафіга їх, правда, вчити я не знаю, я благополучно або забула, або не вчила.

у викладачки руки чухалися на чомусь мене впіймати, але надто погано вона іспанську знає, щоб це так просто було зробити. з теми, яку я розповідала, вона дай боже, щоб половину зрозуміла, а моє граматичне завдання по своєму листочку звіряла, де в неї правильні варіанти записані. капець! клоунада!

перший іспит з іспанської завтра. який ідіотизм доводиться вчити, аби хто знав! тре вивчити напам”ять 4 вірші, 20 прислів”їв, чотири абсолютно тупі тексти та три теми із зовсім іншого курсу, який не має жодного стосунку до практичного курсу іспанської мови. знаю, що завтра після іспиту не згадаю жодного слова з того брєда, який вчу зараз.

і тре вміти і знати те, що я знаю, аби ще й вчити якісь вірші іспанських комуністів першої половини ХХ століття. ще раз хвалю себе за те, що протягом семестру на практичному курсі бувала дуже рідко й уникла всієї цієї нудятини протягом навчання. завтра розкажу якусь дурню, зароблю скількись там, і забуду все, що мені ніколи в житті не знадобиться.

і яке щастя. що окрім практичного курсу в мене був ще й теоретичний курс, який читала суперова викладачка, в якої я не пропустила жодної пари та ще й наспілкувалася з нею поза парами. а ця криса, які тре завтра щось чесати на іспиті і з якою в нас взаємна любов, викликає в мене тільки стійку огиду до такої чудової мови.

побажайте мені успіхів завтра

я знаю, що вже всіх задовбала своїми історіями про клієнтів, але не можу не поділитися ще одним маразмом. один довбонутий клієнт-жлоб, з Індії, припер якогось біса до України, та ще й не до одного міста. три дні морочив мені голову з квартирою, потім від неї відмовився і поселився до найгіршого готелю в моєму місті. при цьому залишив свої речі в іншій квартирі  в Харкові та просив туди нікого не селити, а гроші за простій обіцяв повернути, коли приїде назад до Харкова. а тепер бреше мені й менеджеру, що оплатив зворотній проїзд до Харкова, хоча цей проїзд організовую я, тому точно знаю, що нічого він не платив. а бреше так невміло, що аж смішно він навіть не знає, що бреше людині, яка займається замовленням таксі на виїзд з Полтави. і завтра буде великий цирк, коли він почне мені наярювати й вимагати безкоштовне таксі до Харкова, котре наче б то проплатив.

- палю,
- кава чашками зігріває нутрощі і скоро лізтиме через вуха у навушники з нірваною,
- мама хвора,
- виливаю в ефір свою жовч,
- “я не такий як вони,
але я можу поприкидатися,
сонце зайшло,
але в мене є світло,
день скінчився,
та мені весело,
думаю, я дурко або
можливо я просто щасливий.
Думаю, я таки просто щасливий (3 рази)
Моє серце розбите,
та я маю трохи клею,
допоможи мені вдихнути
і полагодь його собою,
ми будемо плисти на поверхні
і гуляти по хмарах,
потому спустимося і відчуємо похмілля
Відчуємо похмілля (3 рази)
Обчисть сонце,
засни,
бажання геть,
душа – дешева,
урок вивчено,
побажай мені успіху,
вгамуй гнів,
розбуди мене.
я не такий як вони,
та я можу поприкидатися,
сонце зайшло,
але в мене є світло,
день скінчився, там ені весело,
думаю, я дурко або
можливо я просто щасливий.
Думаю, я таки просто щасливий (3 рази)
Думаю, я дурко (12 разів)”
- гітара більше не співає моїм серцем,
- волосся стало чорним мікрофонним дротом.

це не я написала, але сподобалося дуже. дякую тому, хто зумів це все висловити.

щось останнім часом мої друзі-іноземці почали активно захоплюватися моєю українськістю. к чєму би ето?

ось дві цитати з листувань та переписок. перша:

I am very glad to hear that you are very proud to be Ukranian, as not many people are patriotic these days. I could tell you many times how much I like Ukraine and the Ukrainian people, I would never tire of telling people how nice it is there. I can undertand why some (maybe western) tourists are not so impressed, but that is only because they are used to a different standard, and can not see futher than the end of their noses (an english expression)!

друга:

i think you are a ukraine nationalist)
madame ukraine
and i love you for it
your soul is in ukraine
this baby country
she needs lovers such as you

абсолютно різні люди. з абсолютно різних причин.