пост small-beetle спонукав мене написати про те, як я бачу ідеал (ідеальні стосунки) та стосунки з людиною, яку сприймаю “своєю”. тут важко дібрати якісь категорії, тому пост вийде досить сумбурним. але я спробую.
я не така вже й проста людина, щоб вдовольнятися просто стосунками, аби просто хтось був поруч (цим хибують деякі мої подруги, зустрічаючись із хлопцями, які зовсім їм не підходять, аби тільки не бути самотніми). я хочу якоїсь стабільності, усвідомлення, що я потрібна, а не тільки мені потрібен хтось. у випадку з ідеалом зазвичай лише він, ідеал, потрібен тобі, тоді як він про твої почуття може навіть не здогадуватися.
колись давно, відносно давно, був у моєму житті хлопець, назвемо його Т., який був для мене ідеалом, до якого хотілося тягнутися, для якого хотілося стати загадкою. ми познайомилися абсолютно випадково в інтернеті, довгий час переписувалися. будучи цілком самодостатніми особистостями, нас задовольняла переписка та спілкування в асьці, час від часу ми зустрічалися. десь так раз на три місяці. могли провести день разом, блукаючи вулицями, говорячи про щось зрозуміле тільки нам. він міг пропасти на місяць, я могла не знати про нього нічого. він був ідеалом, і цим все сказано. я тяглася до нього, а він дозволяв тягтися до нього. не знаю, що мене більше підкорювало в ньому: вміння бути недоступним чи вміння гратися зі мною. на момент нашого спілкування, без жодного натяку на інтимні стосунки, у мене були якісь незрозумілі стосунки з хлопцем, про якого мова піде далі. Т. розумів мене з півслова, ми могли ніч проговорити в асьці, втішати одне одного, насолоджуватися тим, що от ми такі вільні та незалежні. для нього це було дійсно так, я ж приймала правила його гри. а потім в один день все зруйнувалося. не писатиму про причини. просто ми перестали спілкуватися. зараз я знаю про нього зовсім мало. він про мене не знає нічого. ми втратили те, що було особливим, ми перестали бути загадками один для одного. Т. був першим хлопцем у моєму житті, який завжди був джентельменом, в усіх ситуаціях, починаючи від того, щоб відкрити переді мною двері чи заплатити за мою каву, і закінчуючи тим, що завжди бачив у мені жінку.
на момент знайомства з Т. я була до безтями закохана у М. хлопця, який не був ідеалом, але до якого мене попри все тягнуло. дотягнуло до того, що майже рік у нас були якісь незрозумілі стосунки, які завдавали мені болю більше, ніж приносили задоволення. але з М. я малювала собі ідеал, я заплющувала очі на всі його недоліки, пробачала все, і просто чекала, коли в його житті для мене звільнитися більше місця. так і не дочекалася, терпець урвався. кохання стало нагадувати мазохістичні вправи. доступ до мого серця для нього зачинився. потім знадобилося кілька місяців, аби остаточно вигнати рештки кохання, заспокоїтися і стати собою колишньою.
спроби вдатися до того, аби наслідувати мої подруг призвели до дуже швидкого усвідомлення, краще бути самою.
а потім з”явилася людина, яку зараз я вважаю “своєю”. людина, для якої я загадка, людина, яка дає мені значно більше, ніж забирає. людина, на яку я просто не можу сердитися чи ображатися довше однієї години (в перші десять хвилин якої вже починаю думати, як сказати, що я вже не серджуся 
). я чітко знаю, що він не ідеал, він знає, що я не янгол, хоча довгий час думав протилежне . але я не хочу виліпити з нього ідеал, я хочу бути з цією реальною людиною. з людиною, яка ніколи не розкидає свої речі по квартирі (чим хибую я), з людиною, яка працює ночами, а спить вдень (ніяк не можу звикнути до того, що мій коханий лягає спати за дві години до світанку), з людиною, якій не боюся розказати будь-що (він знає те, чого не знають мої батьки, при чому підтримує мої бажання, які батьки усіляко критикують), з людиною, яка розповідає мені про свої помилки і знає, що я не зроблю великі очі та не скажу, що він ідіот, а подумаю, а потім вже якось прореагую.
ідеал – це цікаво, але від нього швидко втомлюєшся, ідеал ніколи не зрозуміє твоїх неідеальних вчинків… а реальна людина завжди цікава тим, що прокидаєшся щодня і відкриваєш у ній щось нове.
з.і. філософ з мене ніякий, але я щось спробувала висловити.
