вчора начальник привіз зі Штатів отаку от штуку
коштує таке щастя 20 баксів. в аптеці продається. я теж таку хочу. подаруйте мені таку на Новий Рік ))))
а і, принагідно, питаннячко: ви б собі таке купили?

під віком я розумію саме ті цихвєрки, які люди пишуть в графі “возраст”
у мене немає відчуття старості чи молодості. тобто я можу на 40-річну людину сказати, що вона стара, бо вона так себе іншим людям представляє, й можу на 60-річну сказати, що молода й все попереду ще )))
але мене дико дратує, коли люди починають років у 30 розводитися про те, що “ой вже ж вік не той, щоб (далі кожен підставляє свою улюблену мантру)”.
я терпіти не можу всякі статусні витребеньки, а от статусно-вікові я просто не можу сприйняти. поясню на простому прикладі: мені 22. в мене є улюблена зелена куртка. такого дикого зеленого кольору. я її тягаю, куди завгодно, бо люблю. і якщо мені хтось починає розповідати, що в 22 куртка не повинна бути такого кольору, то я можу покривити писок. але якщо мені починають розводитися, що тобі 22 і ти без п”яти хвилин заміжня жінка, то мені хочеться якось так некрасіво лайнутися
мені вічно 18 )))) і в цьому віці можна все ))))))

звісно, не слід піддаватися паніці, надивившись страшних сюжетів по ТБ і начитавшись статей! але вжити заходів все ж слід. цьогорічний грип дуже сильно шкодить легеням, якщо запустити його й вчасно не почати лікування.
один із консультантів моєї компанії, доктор медичних наук, сьогодні порадив такі ліки в якості профілактичних та лікувальних засобів.
таблетки Ремантадин – вживати в якості профілактичного засобу і в перші пару днів після появи симптомів.
Таміфлю (теж таблетки) доречно вживати в перші кілька днів після початку симптомів.
якщо у вас в родині є люди з ослабленим здоров”ям, літні люди тощо, то неодмінно вмовте їх пройти вакцинацію проти грипу. та й собі було б її непогано зробити!
якщо ви вже відчули на собі перші симптоми грипу, перевірте, чи є у вашій аптечці такі жарознижуючі, наприклад, як парацетамол та фервекс і якісь антибіотики на випадок ускладнень хвороби. наприклад, антибіотик азитроміцин буде досить доречним. курс його прийняття – 3 дні згідно інструкції.
але краще все ж не хворіти.
всім міцного здоров”я!

інколи я від своїх батьків у приємному шоці сьогодні вперше за багато-багато років вони виявилися в захваті від тих людей, якими я теж щиро захоплююся.
я люблю своїх батьків за багато речей, яким вони мене навчили протягом життя. я схиляюся перед їхнім терпінням, почуттям власної гідності й гордості, мужністю витерпіти всі неприємності й залишитися самими собою…
але інколи вони відкриваються мені з нового боку ))) на двадцять третьому році життя, наприклад, я побачила, як батько губиться в незвичній ситуації. і це було так невимушено, так легко, що схотілося поцілувати його в щоку й радісно всміхнутися, що він отакий от був на одну мить – розгублений хлопчик

щось напало на мене бажання чогось такого приготувати. ну такого, знаєте, смачного. і щоб там був сир. да. це, мабуть, навіяно недавно готованими з коханим бутербродами з плавленим сирком.
ох, я люблю сир! ага. плавлений – найменше гггг.
я люблю пармезан. його інколи важко буває терти, бо він твердий, зараза. але які ж смачні посипані ним страви!!! і відламувати довгими нігтями від шматка пармезану маленькі кавалочки. о, це просто райська насолода. його навіть просто отак відколупувати нігтями гггг (я ж збоченка) й з цинандалі – мммм смакота. а якщо в цей час ще й фільм якийсь класний дивитися. тоді всьо. тримайте мої тапочки!
але я хочу щось таке зготувати. ну щось таке.
нє, фондю – банально і просто. мій знайомий швейцарець колись вчив мну готувати це “знущання з вина й сиру” як сказала одна моя знайома. то я тоді наготувалася цих смаколиків на роки вперед!
я хочу фрітатту з овочами. інгрідієнти доступні кожному: 1 кабачок, 1 червона цибулинка (можна не збочуватися й взяти звичайну білу), 2 солодких перця (я беру червоні, щоб вони виділялися кольором), 2 зубчики часнику, 2 помідора, 4 яйця, 100 г сиру фонтіна (можна взяти будь-який напівтвердий жовтий сир з маленькими дірочками, який продається в наших супермаркетах і гарно плавиться) 3 столові ложки оливкової олії (не заміняйте її на кукурудзяну чи соняшникову, будь ласка, не псуйте смак італійської страви) сіль і чорний мелений перець за смаком.
цибулю ріжемо тонкими кільцями.
кабачок – невеликими кубиками.
перець – тонкими смужками.
помідори – кружечками.
чищений часник – тонкими пелюсточками.
у сковорідці з товстим дном на олії (оливковій! ) смажимо часник (обережно – не перетворіть його на вуглинки ) до золотистого кольору, вибираємо його зі сковорідки й закидаємо туди цибулю, смажимо пару хвилин, додаємо помідори та перець. все це обсмажуємо, помішуючи, хвилин 10. додаємо шматочки кабачків, вкидаємо назад часник й готуємо всі овочі до готовності кабачків.
яйця збиваємо з тертим сиром, додаємо сіль і перець і заливаємо цією сумішшю овочі. чекаємо, поки яйця “схватяться” (не знаю українського слова – клятий білінгвізм!) й перевертаємо фрітатту на інший бік, щоб і його підрум”янити.
нарізаємо шматочками та подаємо із хлібом та зеленими листочками салату.
а в кінці обіду із фрітаттою я хочу кави по-вальдостанськи. просто регіон, де виробляють сир фонтіна називається Валле-д”Аоста
на дві персони:
1 стакан еспрессо (200 мл)
2/3 стакана червоного вина
1 рюмка граппи
1 ложка цукру
по 1 смужці лимонної та апельсинової цедри
все змішуємо разом і підігріваємо. гарячий напій розливаємо по керамічних чашках (вони довше тримають тепло). в оригіналі цю каву (у значно більшому об”ємі, аніж я привела тут) п”ють із гролли , передаючи її по колу.
а тепер можна всістися з кавовими чашками у зручні крісла, загорнутися в пледи й дивитися, як осипаються останні листочки з дерев за вікном.

song of the day

це було вже вдруге. і, як справедливо сьогодні відзначив Богдан Валентинович, вдруге організовавувати важче – потрібно, щоб другий раз був вищим за перший.
другий раз вищим не був. зміна місця проведення мене трошки збила з пантелику. думаю, що на третій раз повернемося знов до кав”ярні.
загалом, мені сподобалося тільки кілька людей. двоє молодих поетів: Настя та Лесик. Лесик навіть більше, своєю щирістю й м”якістю. сподобався дещо “клоунський” виступ Миколи Леоновича. чи я просто давно не чула його співів під гітару. й сподобалась еволюція Жені та Іри. надто вже я часто їх бачу, тому помічаю найменші зміни. останній Ірин вірш – це просто моя особиста “бомба”.
особисто для мене цей день ще й ознаменувався розвіртуалізацією з Вікою, дівчинкою, яка три роки була моїм віртуальним другом. і тепер перейшла до когорти реальних друзів.
власне, постчитаннівські зустрічі й обговорення, для мене особисто, були значно ціннішими. шикарна розмова з Ірою та Андрієм на вокзалі, поки ми проводжали народ на Київ, якісь жіночі плітки з Ірою та Вікою, нічне місто, яким ми йшли з Вікою та моїм коханим додому…
і за кілька днів після – ще одна розмова з Б. В. по-перше, я люблю конструктив. по-друге, я давно вже адекватно реагую на будь-яку критику (звісно, якщо вона цензурна і притомна). і третє: я ціную будь-яку допомогу та думку стосовно того, чим я займаюся. інколи ой як важливо чути думку, яка різко вириває тебе із відчуття, що ай-ай, як все класно було. уті-путі, яка ти молодець.
а тепер трошки фото із читань:

Лесик – моє відкриття цих читань

Горобчук і руки Насті

поети з Києва (Настя, Богдан, Лесик і Вано)

Микола тєрзаєт гітару

глядачі й читачі після читань
два різних за настроєм звіти від присутніх:
http://rizonomad.livejournal.com/491743.html?nc=71
http://small-beetle.livejournal.com/132671.html?nc=10

батьки – дивні створіння. кажеш правду – ображаються, кажуть, що нахаба, кажеш брехню – ображаються, кажуть, що сволота. мовчиш – ображаються, кажуть, що “бесучувственная свинья”. а насправді, вони просто хвилюються. і не знають, що робити. але я, блін, тут до чого? я, може, теж хвилююся.

ага, це в Полтаві
і дякую ще раз авторові постеру.
чекаю всіх у суботу в Полтаві, у мистецькій крамниці, власне у пивниці, зі своїми віршами, музикою, фотоапаратами і т. д.

ага, осінь. і +8 С пізнього вечора. і якщо йти повз ставки о восьмій, то відчуваєш, як замерзають кінчики пальців. і можна зустріти дівчаток, вдягнених у найкращих традиціях стріт-фешн. і святкувати всесвітній день перекладача із тарілкою улюблених смаколиків (ага, в мене сьогодні професійне свято! )
і придумувати всякі корисності для роботи, а ввечері після роботи прослуховувати приємні слова від начальника, які він залишає на голосову пошту (да здравствует Интернет!).
ох, як я люблю цю осінь! я завжди любила осінь. вона прекрасна в усіх своїх барвах багрянцю, вона пахне перепаленим каштановим листям, і вологою землею, і кавою з маленьких кафе в центрі міста, і прадівськими парфумами Infusion d’Iris, і відчуттям того, що я скучаю за деякими місцями, до яких так звикла потрапляти кожної осені, а от цієї осені, певно, не потраплю, бо надто зручно мені в цьому місті, де є така шикарна осінь!