боляче

я знала, що буває боляче, знаю, бо було. але чомусь думала, що з ним боляче не буде. певне, я помилялась. і зараз я просто плачу. плачу, бо мрії, які він сам же й посіяв та збудував, руйнуються. руйнуються такими холодними словами. чорними літерами у віконечках скайпу під пісні Morrissey. ми обоє руйнуємо це. ми обоє не хочемо, але руйнуємо. наче діти, що збудували дім з піску, а потім щосили гатять по ньому смішними пластмасовими лопатками. але діти збудують новий дім, коли вийдуть завтра гуляти. а ми просто пам”ятатимемо, що зруйнували дуже крихке щастя. своїми руками. і потім нам снитимуться дні разом, снитимуться, коли ми спатимемо в ліжку поруч з іншими людьми. і ніхто з нас не буде винен у тому, що сталося. ми самі все зруйнували.

Advertisements

10 responses

  1. я знаю, що хай краще боляче, ніж просто ніяк.
    дякую, друже, чесно, я тобі дуже вдячна, особливо за те, що мене зараз в г-тоці просвєщаєш 🙂 якби була поруч обійняла б тебе міцно-міцно

  2. а так буває, хоча зі сторони виглядає повним ідіотизмом. дійсно, ще в понеділок ми були щасливі, ще позавчора ми весело спілкувалися, але щось змінилося. певно, я зарано сказала про свої бажання чи забагато захотіла.
    він знає, що заради нього я готова піти на все, відмовитися від роботи, сидіти з дітьми та готувати йому їсти. але він надто вільний, аби прийняти це, а я надто прямолінійна, щоб вдовольнятися роллю коханки. або все, або нічого. ми вибрали останнє. точніше він запропонував, а я погодилася.
    maybe for you it is better that you close this door and find what you want
    це його слова, я на них не заслуговую, але я завжди йому казала, що якщо він захоче, то зникну з його життя так само, як і з”явилася.
    таракан птічка гордая 😉

  3. я не можу відмовитися від нього, бо надто його люблю, але наступати на горло власній гордості теж не можу. і відмовитися буде геть не просто, але необхідно, хай там як. бо… не знаю, він мене добив словами Victoria… I have lived a long life and so my mind is different…I am not like a man who has been married then divorced etc… maybe i live a very selfish life. nothing changed in the way i feel about you but you will not get the answers you want from me. It’s the way it is. власне відповіддю було те, чи хоче він зі мною жити разом (бо з цієї репліки це не зовсім зрозуміло). я сьогодні ридала, як дитина. але я поридаю і знову стану дівчинкою-фестиваль.
    а от стосовно дітей, які дорогі один одному, то я йому дорога лише як коханка, а не як дружина, я не заслуговую цього.

  4. я думаю, це ж була не остання ваша розмова?
    господи, мені важко щось казати, бо боюся, що якесь моє слово може завдати тобі болю.. ну може тому, що щось не так зрозумію
    але я бачу, що ти дуже самовпевнена та горда, думаю це допоможе тобі прийняти будь-який вихід із ситуації
    ти сильна і всьо буде гуд. як би не було.
    про боляче згадала одразу ці слова: “боль тем и полезна, что заставляет двигаться дальше (Z)”
    дівчинко-фестиваль, ти дуже мудра:)

  5. сподіваюся, що не остання. думаю, що будуть іще. але знаєш, все одно це вже буде не те, я надто обережно тепер ставитимуся до своїх слів, бо вже встановлені якісь фільтри. тепер вже зникла ота довіра, яка була раніше. тепер він не дізнається від мене того, що міг дізнатися раніше. тепер він не особливий, а просто один з… мою довіру легко заробити, але іще легше втратити.
    не бійся казати, я не відчуваю болю від слів, сказаних дорогими людьми, я слухаю ці слова з радістю і вдячністю 🙂
    дякую, що так високо мене цінуєш, але я сьогодні казала одному своєму другу, що доросла дівчинка заплуталася і знову хоче стати маленькою 😉 я не перестану бути фестивалем, але буде дуже важко сяяти посмішкою, коли серце вкрите кригою. буде важко, але я зможу, бо по-іншому то буде вже не я.

  6. Головне не падай в депресняк! Глянь яка погода навколо!
    Дуже шкода що так сталось. Я памятаю з яким трепетом ти писала про коханого, а тут отакий сумний пост. Але все точно буле ОКей! 100% гарантії!

  7. агов, друже, який депресняк! депресія – це не моє. я ж завжди сяю, а в депресії сяється якось не дуже. життя триває, попри те, що люди розходяться. у мене ж іще залишилася робота, навчання, друзі, родина, купа непрочитаних книг та невідвіданих міст, є куди перерозподіляти енергію 😉
    дякую за підтримку!
    хм, щодо трепету, я, певно, й сьогодні і завтра говоритиму про нього з трепетом, бо є люди, з якими навіть розходишся, а все одно захоплюєшся ними. та й мені не властиво поливати брудом людину тільки тому, що наші шляхи розійшлися.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s