асоціальне створіння

блін, в мене сьогодні на роботі корпоратив, а я туди геть не хочу йти. ну, не люблю я ці п’янки ніпонятні. купа стрьомних колег, яким я максимум кажу “привіт” раз на день. більшу частину з них я просто не сприймаю, бо вони мені незрозумілі, а я їм. з тих 50 чоловік, що там буде, я спілкуюся максимум з 5. решту просто знаю. сидіть (чи стоять, я навіть не знаю, чи буде це фуршет чи тупувате застілля) кілька годин в компанії людей, які для мене пусті місця – це діко нудно, просто бєєє.
можна не піти. і забуть, как страшний сон. але пообіцяла одній колезі, з якою в мене непогані стосунки, обговорити на корпоративі дещо, на що на роботі в нас просто нема часу.
чого я така асоціальна? я б з радістю віддала комусь із моїх підлеглих право піти туди й випить вотки, чесно. і не шкодувала б аж ні разу. я таке не люблю, а їм було б корисно )))

Advertisements