посткорпоративні враження

ви вже знаєте, що я не люблю корпоративи. натомість я люблю перекури. бо, як свідчить статистика, десь 30% всіх новин і пліток (корисних для роботи) розповсюджуються й отримуюються на перекурах. ох, скільки я всього дізналася, палячи з моїми колишніми начальниками (і при цьому я про це нікому не розповідала, але ж знання то були й знання корисні), розпиваючи каву з цігарєтой в обід зі своїми колегами!
так от, корпоратив – це великий перекур, тільки там багато п’яних колег, багато сердючки в якості танцювальної музики (у мене реально пухли вуха), багато їдла, яке їсти не можна, бо потім важкість у шлунку (прийми еспумізан), відчуття на ранок (нафіг було стіки їсти чи пити, кому шо) і всякі такі мєлкіє нєпріятності )))
в понеділок, канєшно, дірєхтор скаже: всєм спасіба, ми класно атдахнулі й бла бла. всі будуть чемно посміхатися й думати кожен про своє. я от, наприклад, буду думати про дві нові посади, які мені світять. про одну мені натякнули просто на корпоративі під час чергового перекуру )) іще я буду думать, як же харашо, що я не п’ю (пляшка Liebfraumilch за весь вечір ні в счьот). завтра на ранок у мене не буде боліти голова, мішків під очима в мене теж не буде ))) і я буду прєкрасна, как вєсна. впрочім, как всігда я буваю на ранок ))))

Advertisements