медитативність буття

сиджу в офісі сама, слухаю одну і ту саму пісню на ріпіті, думаю а смислє жизні і розумію, що настрій десь отакий

і мене пре ця меланхолійна медитативність. і я хочу зануритися в неї по самі вуха, загорнутися, мов у ковдру, і пити її повільно крізь соломинку. і перекручувати в голові фільм про всі щасливі моменти мого життя. про всі божевільні моменти мого життя, про всі сумні моменти мого життя…

Advertisements

23 responses

  1. шось на тебе осінь готично впливає) коро зовсім холодно буде, температура різко впаде – і мені вже страшно, що далі)

    • готично? я б сказала шизофренічно ))) мене чогось в мазгах діко плющить і ковбасить. нічо, от прийде обіцяний тобою холод і геть впаду в сплячку… і буду діко нудіть. ти мене таку готова терпіть в блозі? )))

      • я тебе будь-якою готова терпіть)) а чіво тєбя плющіт? це, мубуть, щось підсвдоме. інакше ти б давно виявила причину та знешкодила її)

  2. их, пасіба, моя люба, за твою терплячість і ставлення з розумінням до моїх підсвідомих мислєй )))
    якби я знала, чого мене плющить, то, як ти слушно помітила, я б давно знешкодила причину… я хочу чогось БОЖЕВІЛЬНОГО І ТАКОГО, ЩОБ ЗРИВАЛО ДАХ…. ну, тіпа рок-вечірки отієї, помніш? або якогось фестивалю музичного ииииии

    • з іншого боку, те, що здавалося нам божевільним раніше, вже не здаватиметься зараз( а рок вечірка ета да, було харашо і якось безтурботно-легко. Мені зараз конкретно не вистачає цієї легкості, бо постійно давить, висить необхідність певних справ та купа усього запланованого.

      • ну, кагбе, ота вечірка була зовсім недавно, цього літа, так шо я не думаю, що з того часу мої уявлення про божевільність сильно мутували ))
        вот мені саме цієї легкості зараз і не вистачає. а так хочеться. це була така п”янка легкість, типу кайфу якогось. карочі, ти міня панімаєш )))
        як твоя хвороба? вже одужала чи ще трошки киснеш?

  3. прокисаю) та ну воно ніби й легше, але спецефекти ще залишаються, + сьогодні діко болить голова, бо погода змінилася. ну я не мала на увазі що рок вечірка була давно, просто би зараз уже навряд чи поїхала спати у пилюці на махнофесті, а тоді це здавалось таким божевільним))
    а легкість – ех, де її взять. може її вже взагалі не буде. і мене це навіть лякає. бо ж справ не меншає, і життя йде

    • нінада прокисать ))) бистрєнько переброди і ставай в строй! спецефекти – це вапчє капєц з цим вірусом, я потім два тижні ходила з ними, хоча вроді вже вихворілася, але якось то чху, то кхе.
      погода мєрзка, але шо робить, ти ж сама активно дощ начакловує тут в коментах ))))
      ну спати да, я б теж, мабуть не поїхала, та і Сашка б мене не пустив у пилюку, сказав би, що він буде ізображать половичок-карєматік ))) але я і досі готова на всі ці бєшені пляски на рок-фестах…
      легкість – буде!!!! я тібє абіщаю!!! ти шо, такий мрачняк тут наганяєш??!!
      помніш, як ми кілька років тому теж нили, всьо, капєц, жисть фігня, пісок сиплеться, щастя не буде… і шо? скільки було після того щастя? було ж?! так шо нєфіг киснуть!!!!

      • та ну я не кисну, це просто якийсь осінній фаталізм у мене)) і вапсчє, ізначальна кіслі ви, а потім виявилося що і я туда же))
        зато по холоду можна буде виглювать свої довгі рукавички, і виглядєть як лєді а нє как всігда)
        це мабуть просто чергова криза тих, кому за 25)

  4. аааааааааааааааа ти їх купила!!!!!! круть! я вже хочу це побачить!!!! а з чим ти їх носиш?
    я нє кісла, я була в пічалі, а ти до мене приєдналася, і ми тепер хором в пічалі )))
    та, це точно криза 25 років, я, кста, в якомусь старому космо читала статтю про кризу 25. так шо ми нє адні.

    • ги, а мені здавалося що я тобі у скайпі про це казала) ще не ношу, бо вони не дуже тонкі, а середні, тряпошні, вище ліктя якщо натягти) жду халадов)
      так всьо просто стає, коли можна на кризу зіпхнуть)

      • ти казала, але я чось запомніла, що ти їх плануєш тіки купить. я туплю?
        та ну да, спихнув, і тіпа я нівінаватая, ета всьо кріза ))) але насправді, ми то знаємо, що ніфіга це не криза, а це просто в мазгах ідуть якісь странні процеси усвідомлення, що світ – не зовсім такий, як хочеться. нє?

  5. читаю оце, читаю. і ніяк не зрозумію.
    не розумію суті проблеми.
    такі мені підліткові ці рефлексії, вибачте на слові. чи лижі не їдуть… чи когось понижче спини тре” ляснуть.

    • не розумію, про які підліткові рефлекси ти кажеш?
      суті проблеми, як ти кажеш, нема. є твердження, що в мене меланхолійний настрій, і далі – жіночій трьоп, як було класно 5 років тому їздить на махнофест. всьо.
      а нашо оці заявки про лижі і нижче спини, я не зрозуміла…

      • меланхолійний настрій – проблема. тільки суті нема, бо від цієї проблеми тебе діко прьот. але тебе прьот саме тому, що це проблема, та ще й така, яка підстав не має (реальну-то треба було б вирішувати, а тут можна просто красіво позітхати). отака фігня, малята.
        і таке воно підліткове, оце роздумування, що аж хочеться ляснути гарненько (у метафоричному сенсі), щоб дівчинка не вигадувала собі дурниць.
        а з іншого боку, нашим законодавством красіво позітхать не забороняється.

  6. та ну, власне, що світ не такий як хочеться було панятна давно, але тут справа у тому, що і досі не можеш знайти якісь механізми захисту від цього) і + абсолютно ірраціональні емоції, які інколи виникають просто тому що осінь чи просто тому що всьо как-то нє так.

    • панятна то панятна, але час від часу, от дійсно, осінь чи ще якась фігня, виникають якісь ірраціональні емоції, коли с воплєм “шо за нах” хочеться скинутися і рвонути кудись. але у 25 тебе вже тримає щось (робота, родина, якісь обов”язки – нужноє падчєркнуть), і механізм захисту “рвонуть кудись” вже не працює. але ж ти знаєш, що зовсім недавно він працював досить таки справно. і в тебе розрив шаблону: як же так, раньше била можна, а тіпєрь ніззя. і всьо – виплєск ірраціональних емоцій наліцо.
      хоча є ж люди, яких і в 20 нікуди не тягло. або є ще такі, які з віком вимикають в собі цю ірраціональність. може, це і харашо, і так теж можна жить, і навіть бути щасливим, але я так німагу. *пічально зітхає і йде пить антидепресанти*

      • треба вчитись трансформувати те, що є, у те, що може подолати ці ірраціональні емоції. ну тіпа щастя у простих речах і тд. мені інколи допомагає просто шелевкатися десь наодинці із плеєром, але допомагає ненадовго( або чимось зайнятися так щоб із головою поринути – але тоді виникає інший стан – “коли вже все це закінчиться”…

  7. блін, кого у шо трансформувати? бажання кудись поїхати в бажання випить кави? ))))
    щастя в простих речах – це харашо для тих, хто цими простими речами всю жисть живе і не заморочується. а мене стірка-гатовка-уборка не пре, я хочу ще в тіятр, на концерт і погулять, бо мені, блін, 25, і в мене жисть, і мені хочеться знати, що я не труп, а жива. таке.
    шелевкатися наодинці – це харашо, але це, дійсно, допомагає ненадовго.
    я от і так поринула з головою, але я хочу знати, що десь попереду на мене чекає щось божевільне. воть.

    • я не мала на увазі прості речі=гатовка уборка)) і на концерти чи у поїздки дійсно хочеться, і погодься, що така можливість навіть є – просто треба вибрати що і куди. і ми знову приходимо до початкової проблеми: нема тієї легкості, щоб так сарвацца і майнути кудись)

      • от прям зараз в мене можливості нима, от шоб кудись майнуть, бо робота.
        але, може ти і права, може, просто я сама себе вмовляю, бо втратилася ота легкість, коли було пофіг як і шо – головне, щоб потусіть 🙂

  8. Ожинко, хто тобі сказав, що мене пре? от звідки ти це вичитала?
    ти ж знаєш, що мій блог – це приватні записки в голос. тому я пишу тут переважно про те, що відчуваю і що мене хвилює. от вчора в мене був отакий от настрій. мені дуже бракувало поруч чоловіка. всьо. я сиділа і грустіла. але при цьому, я ще працювала і писала коменти тут. так шо, які претензії до моєї меланхолійності? я ж не пішла вішацця чи труїцця. і шо в моєму пості підліткового? ні пайму я вас.

    • “і мене пре ця меланхолійна медитативність” і далі по тексту 🙂 підлітковість не в тому полягає, щоб іти вішацця. ну, чи труїцця. підлітковість, як на мене, – це підвищена увага до свого світу. аж хвороблива часом (я, пам”ятаю, страждала тим, що легесенько різала шкіру і дивилася, як звідтам поволі викочується крапля
      крові. мдааа…). оце пиття меланхолії через соломинку – продуктивне в юнацькому віці, але для дорослих воно, скажімо, непродуктивне. тому-то й хочеться якось тебе від цього процесу відволікти. ну, але якщо дуже хочецця – то що ж. ти маєш право меланхолізувати, а я – відволікати тебе від цього.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s