болісних роздумів пост

я довго думала, чи варто це писати, потім вирішила написати і відпустити ці дурні розмисли ні про що.

карочє, я в силу свого молодого віку вперше зіткнулася із тим, що люди, яких я довгий час вважала друзями чи дуже близькими мені людьми, вирішили самоусунутися чи самоусунулися вже із мого простору. я сотні разів проходила це у віртуальних знайомствах, але там немає такої прив”язанності до людини, як у житті. в житті є спільні згадки про випиту каву, пройдені кілометри, розшерену музику етс.
мені й до цього доводилося відпускати зі свого життя людей, але неприємно так сильно мені вперше. насправді, раніше я вважала, що є дружба на все життя. а потім перестала вірити в цей фантом. і зараз трошки ображаюся сама на себе, що я його собі виробила. колись давно в мене вже була теорія про те, що друзі приходять і уходять в різних ситуаціях, і треба не чіплятися за тих, з кого ти виріс або хто виріс із тебе. зараз я знов дістала цю теорію з полички і струсила з неї пил 🙂
останнім часом доля повернула мені одну близьку людину і принесла нову дружбу. тож на зміну цьому новому щось старе треба відпустити. жаль, а що поробиш ))))
ем, написала і аж легше стало )))
ну і пісенька майже в тему ггг

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s