цілу вічність не писала віршів…

час і відстань приносять нові слова,

слово “може” звучить повнокровним “так”,

двогодинна зустріч – емоцій на цілий рік –

повертає зненацька в шістнадцять наївних літ,

трохи цукру у каві – віднині отрута, адже

чорна кава й без цукру смакує, неначе драже…

ващє розівчилась писати. стид і позор, але я знову навчусь )))

Advertisements

2 responses

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s