український шок

вернулась я в свою любімую Україну. і перебуваю в перманентному шоці.

пачіму пачка м”якого сиру, вироблена в Україні, тобто ніяких митних сборів і прочіх податків на неї нема, коштує в супермаркеті на 25% дорожче, ніж аналогічна пачка м”якого сиру, виробленого в Німеччині, у німецькому середньостатистичному супермаркеті. про різницю купівельної спроможності німців та українців я тихенько промовчу.

коли вже наші службовці (в частності банківські служащі) почнуть нести відповідальність за те, що кажуть своїм клієнтам? вот мені цікаво, шо там за суперзміни зробили в Ощадбанкє, що вони верещать про це на кожному кроці? поставили термінали у відділеннях? ага, і через один ці термінали не працюють, а ті, шо працюють, до них приставлена спеціальна дєвочка, яка каже, що сильно на кнопки тиснуть ніззя. у мене таке враження, що я прийшла з кувалдою до того нещасного терміналу. ладно, про термінали іншим разом.
я їхала з України і спецально прийшла в банк спитати, що робити з карткою, строк дії якої завершується, коли я ще буду поза Україною. мені сказали, нічо страшного, приїдете, прийдете до нас і ми вам за день зробимо нову. я сьогодні прийшла в банк і мене ощасливили, що мою нову картку ніхто не замовлялв, то ість ждітє, дєвушка, двє нєдєлі. ітіть-калатіть! даже мєдлітєльний Райффайзен робить картки за 10 днів.

про те, що в нас народ в сфері обслуговування не сильно каже добрий день і пасіба я не буду писати, правда? шо ж ми, ідіоти, лішній раз улибнуцця і сказать дякую? а сказать вибачте, так це ж ващє плюнуть собі в душу, ні за что, ми гордого козацького роду, вибачення – то принизливо.

тьху! зато ва всьом вінавать Порошенко/Сєня/Юля/Правий Сєктор/москалі (нужноє падчєркнуть).

і да, про москалів. коли я сідаю в літак у Борисполі, або у літак, який летить в Бориспіль, то тільки там народ у нас під час зльоту чи посадки триндить по телефонам і стюардеси дуріють від такого нахабства. і от ці москалі, які балакають по телефону, або від якиї тхне перегаром на весь салон, говорять українською.

Advertisements

болісних роздумів пост

я довго думала, чи варто це писати, потім вирішила написати і відпустити ці дурні розмисли ні про що.
Читати далі

про рускій язик

щас всє радосно істєрят на тєму російської мови, літератури, російськомовної музики, складають якісь там списки, кого можна слушать, а кого ніззя. расєйські мудачкі час від часу з якимись заявами виступають, тіпа ви патірялі майо творчєство, грязниє бандеровци.
я це всьо читаю і думаю от шо.
Читати далі

матюкаюся

я вже неодноразово тут писала, що мене бісить загальна неграмотність населення. але ще більше мене бісить, коли ця безграмотність перелазить у журналістику, а ще гірше – в книжки. Читати далі

ізвінітє, але я тут все ж висловлюся

взагалі я істота майже аполітична. ну не моє це, політика, всі ці танці навколо влади і прочая. хоча стежу, ніде правди діти, що там наші умнікі політикують.
Читати далі

застрєліцца

сьогодні ледь не посивіла від здивування. вот же, блін, як буває, вчисся харашо в школі, правила там всякі учиш, патом вчисся 5 років на філфаці, вроді маєш диплом магістра української філології, і вроді даже шото знаєщ із тієї філології, і даже досить детально знаєш український правопис (шоб він згорів гггг, бо в бурсітєті я його мало не напамнять знала), і тут вдрух всупереч всім нормам і законам нашої милозвучної та калинової мови на тебе зі статті вилазить отаке Читати далі

вісьоле :)

я думаю, що це вже всі давно бачили, просто хочу зберегти для патомкав 🙂


просто мислі вслух

ета вот, я тут нарила картінки цікаві. якась така варіація на тему abandoned places. а то всі вічно то про Чорнобиль, то про щось подібне розповідають, а отакі от місцинки чогось мало хто описує і фоткає. помню, колись один мій добрий знайомий мав мрію максимально об”їздить отакі от закинуті місця і потім написати шось тіпа книги про філософії покинутих місць. а мені було б страшнувато кудись в отаке от пертися. якось неприємно на душі там, нє?