видихаю

щось я останнім часом геть забігалась. суди закнічились, бумажки майже всі оформила. видихаю.
сьогодні аж навіть попри чотири години сну відчуваю себе прекрасно, накрутила суші і протринділа з Наталкою майже до опівночі.
якась весна странна, це все сонячне затемнення винне гиги. злюсь на всіх, врєднічаю і ващє, акі вєдьма на мєтлє.
а вроді ж маю бути нєжной фєєчкой. капець просто!
настрій піднімає тільки сарказм і розмови з такими ж циніками, як і я.
трєбую весну собі в душу і в серце 🙂

Advertisements

втоми пост

This gallery contains 24 photos.

я тут тіпа зараз у Німеччині. пізнаю жисть бюргєрів 😉 чогось подумала, що треба трошки написать хаотичних впєчатлєній. ну перш за все, в силу того, що я тут зовсім не довго, то встигаю виконати десь відсотків 80 із запланованого. уже харашо. по-друге, мене діко пре, що тут всі говорять англійською. ну вот буквально всі і … Читати далі

життя летить

кілька днів тому моєму блогу виповнилося 7 років.

ось так все починалося

https://shybloom.wordpress.com/2007/12/21/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8E-%D0%B2%D0%B6%D0%B5-%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5/

за ці сім років в моєму житті було до біса приємних подій, які тією чи іншою мірою відбилися в постах у цьому блозі.

я закінчила універ, змінила кілька місць роботи, закохувалася, виходила заміж, розлучалася, народила дитину. кілька разів заново починала вірити в себе, розчаровувалася в собі й оточуючих і знов до нестями в них закохувалася, я слухала різну музику, тестувала різну каву, кинула палити, навчилася пекти хліб, врешті повернулася до своєї оптимальної ваги, відчула, що я сексуальна, нарешті повірила в свою неповторність і з певного часу точно знаю, що все буде добре.

дякую тим, хто був ці сім років разом зі мною, кого доля подарувала мені за ці сім років, і тим, з ким мене доля розвела. дякую вам за досвід, відчуття, слова і погляди, які ви мені дарували 🙂

щасливого дня народження мені :)

Значіцца так, в цілому з минулого року вроді как нічо не змінилося, і водночас, змінилося багато. Тобто досі два пункти звичного підбиття підсумків лишаються незмінними, через те, що можна пройти, але в мене цього ще не було, лишилося тільки злітати в космос та спробувати важкі наркотики ))))

А тепер традиційно за звичними пунктами підбиття підсумків 🙂

знайомство року: ну ета вот, було 🙂 . дуже приємне. триває. не менш приємно.

подія року: собсно знайомство і є подією.

розчарування року: українська судова система.

щастя року: ох, тут було останнім часом стільки щастя, що я навіть коливаюся, якій події віддати пальму першості. мабуть той момент, коли я зрозуміла, що в мене є людина, якій я можу довіряти більше, ніж собі.

придбання року: лептоп однозначно.

подорож року: Київ останнього вікенду. це була прекрасна подорож, яка стільки відкрила мені про мене і подарувала нових відчуттів, що ммммм. ну і принагідно дякую Віці за приємні пару годин і чудовезну розмову.

музика року: Roisin Murphy.  одна її пісня, на якій я досі залипаю. але в цілому музика року – це лаунж.

книга року: а хз, щось я мало цього року читала 😉

прикраса року: підвіска зі срібла у формі кількох витончених пір”їнок.

місце року: кафе Домінік.

фільм року: La Fidélité – бомбезна стрічка із Софі Марсо.

комплімент року: дуже приватний, але від того не менш теплий.

людина року: мій син.

я за цей рік: як і минулого року робила комусь боляче, а комусь дуже приємно, сварилася, мирилася, просила вибачення й вибачала, ображала й ображалася, танцювала й стрибала від щастя, плакала від безвиході, сміялася й посміхалася, не виконувала якісь обіцянки, забувала, що мені вже не 15 і з певного часу я була і є просто перманентно щасливою.

щастя многа нє биваєт

щодня мені стає на краплинку краще і крапелька щастя додаться до вже існуючого щастя в моєму серці.

карочє, я щаслива з усього і з усіх. а головне – я спокійна )))))

у мене не вистачає часу на сотні речей, але вперше в житті я готова жертвувати сном, розвагами і купою інших речей, які раніше становили більшість мого життя, заради можливості бути щасливою. щастя буває різним, навіть інколи гірким і болючим. але від того воно не перестає бути щастям.

сама на себе злюсь

ненавиджу сварки на відстані. тепер сиджу і сама на себе злюсь. і при цьому так хочеться, щоб хтось пожалів і приголубив. но я ж велика дівчинка, яка вирішує всі свої проблеми сама )))) патаму всьо будєт зашибісь. главне, шоб це зашибісь було не в слєдующєй жизні.

Читати далі

жовтневі перепади настрою

нінавіжу, коли переводять стрілки годинника восени. мене це просто бісить і я потім два тижні ходжу якась пришиблена. бееее

люді, підкажіть якісь таблєткі від пришиблєнності 🙂

вечір, коли стаються дива

зазвичай такий вечір трапляється на Новий Рік або Різдво, але цього разу мені не хотілося чекати, або точніше – доля не дала мені такої можливості – до мене завітав чарівник і запропонував випити келих червоного вина… я п”ю вже третій келих, мені добре і тепло, особливо на душі, і мені дуже радісно від того, що в цьому стрімкому і страшному світі дива ще досі трапляються. дякую за цей вечір і за вміння вгадувати мене

Читати далі

інколи

часом навіть мій лінгвістичний мозок не в силах висловити те, що я відчуваю. і ця безпорадність така неймовірно прекрасна 🙂

sometimes even my linguistic brain can not express what I feel. and this helplessness is such an incredibly beautiful thing 🙂