щасливого дня народження мені :)

Значіцца так, в цілому з минулого року вроді как нічо не змінилося, і водночас, змінилося багато. Тобто досі два пункти звичного підбиття підсумків лишаються незмінними, через те, що можна пройти, але в мене цього ще не було, лишилося тільки злітати в космос та спробувати важкі наркотики ))))

А тепер традиційно за звичними пунктами підбиття підсумків 🙂

знайомство року: ну ета вот, було 🙂 . дуже приємне. триває. не менш приємно.

подія року: собсно знайомство і є подією.

розчарування року: українська судова система.

щастя року: ох, тут було останнім часом стільки щастя, що я навіть коливаюся, якій події віддати пальму першості. мабуть той момент, коли я зрозуміла, що в мене є людина, якій я можу довіряти більше, ніж собі.

придбання року: лептоп однозначно.

подорож року: Київ останнього вікенду. це була прекрасна подорож, яка стільки відкрила мені про мене і подарувала нових відчуттів, що ммммм. ну і принагідно дякую Віці за приємні пару годин і чудовезну розмову.

музика року: Roisin Murphy.  одна її пісня, на якій я досі залипаю. але в цілому музика року – це лаунж.

книга року: а хз, щось я мало цього року читала 😉

прикраса року: підвіска зі срібла у формі кількох витончених пір”їнок.

місце року: кафе Домінік.

фільм року: La Fidélité – бомбезна стрічка із Софі Марсо.

комплімент року: дуже приватний, але від того не менш теплий.

людина року: мій син.

я за цей рік: як і минулого року робила комусь боляче, а комусь дуже приємно, сварилася, мирилася, просила вибачення й вибачала, ображала й ображалася, танцювала й стрибала від щастя, плакала від безвиході, сміялася й посміхалася, не виконувала якісь обіцянки, забувала, що мені вже не 15 і з певного часу я була і є просто перманентно щасливою.

малючку – рік

якось непомітно проминув рік, як у мене народився син. це була епохальна подія, ніде правди діти. але життя з його появою стало зовсім не таким, як я уявляла. часу, звісно, він забирає дофіга. але, попри те, що мама мене лякала всякими ужастями, все зовсім не так страшно. в мене вистачає часу і на себе кохану, і на роботу, і на дорогих мені людей… правда, не стільки, скільки я хочу, але… 

happy birthday to me

Значіцца так, через що можна пройти, але в мене цього ще не було, лишилося тільки злітати в космос та спробувати важкі наркотики ))))

А тепер за звичними пунктами підбиття підсумків 🙂

просто патриндєть

зима… і спати хочеться вже до обіду. а потім графік сну геть скочується до совиного 🙂

з днем народження, катіктік :)

сьогодні виповнилося (ем, я промовчу), коротше, сьогодні день народження в однієї дуже дорогої для мене людини. вона своєрідний зв”язок між моїм дитинством і моїм теперішнім. ми дружимо вже десь років із десять, але, попри це, кожного разу я дивлюся на нас зі сторони і розумію, що ніфіга не змінилося з того часу, як ми вперше познайомилися якогось весняного вечора на якомусь діко нудному і пафосному заході 🙂
скільки кави було випито з того часу, скільки кілометрів проїхано, скільки рядків прочитано і процитовано, скільки кісточок перемито, скільки разів ми сказали мімімі і утіпуті, боюся, що порахувати це не в силах жодна із нас.
в нас є телепорт (вєщь нужна і нєзамєніма в каждам хазяйствє), є відчуття, що навіть якщо “абонент не може прийняти ваш дзвінок”, то це просто тимчасові глюки в порталі або у мобільного оператора, і врешті-решт все стане на свої місця, й мені буде кому написати, що всьо мура кромє пчьол, і треба випить енну чашку кави, щоб жизнь заіграла яркімі краскамі!
на першому курсі ми писала одна одній паперові листи (я досі дбайливо бережу їх у шухлядці з найціннішими згадками про минуле), курсі на другому вже були мейли, писані з інтернет-клубів, де не було української розкладки на клавіатурі, потім були мільйони смс, у яких мене переконували, що все буде краще, і це збувалося, зараз… а що в нас є зараз? зараз є соцмережі, і відстань у 20 хвилин їзди автобусом, зараз можна приїхати одна до одної на район, щоб випити кави, поговорити про своє дівчаче і розійтися до наступної зустрічі.

дякую, що ти є і залишайся такою, якою я тебе люблю, завжди 🙂
обіймаю, цілую, низько вклоняюся, підмітаю плюмажем підлогу…

ну що…?

хочете дізнатися, що я думаю про рік, що минає?
то ось вам хаотичне нагромадження думок та вражень, відчуттів та сумнівів 🙂
давайте почнемо все по черзі, аж від самого січня.
значить, про січень я ніфіга значущого не памнятаю 😦 знаю, що була відпустка, аж цілих два з половиною тижні, тобто все було просто прекрасно. ще в січні я пропустила корпоратив (нінавіжу корпоративи), а іще в січні була 25-річниця весілля моїх батьків. всьо.
лютий: в лютому я, здається, вперше задумалася, що я хочу перейти працювати у відділ з адміністрації. в плані роботи – це був дуже важливий для мене крок. і десь в лютому в мене почало пропадати бажання готувати щось їстівне.
березень: фантастичний місяць для мене завжди. бо це непомітний прихід весни, моєї персональної весни: із кольоровими колготками, шовковими шаликами, новими парфумами…
квітень: я купила собі улюблений весняний шалик (да, я на них схиблена), тому для мене це подія. в квітні була дуже мила поїздка в Київ. а іще в квітні була друга відпустка.
травень: в травні я попросилася у відділ, у якому працюю і зараз. тому я вся жила в очікуванні, що я буду вся така менеджериця вищого класу )))
червень: я працювала на двох з половиною посадах (асистентом керуючих, асистентом директора і стажувалася на заступника начальника відділу), відповідно жити я не встигала.
липень: офіційно почалося моє стажування. приїхала Оксанка. я практично посварилася з колишнім чоловіком. було так важко на роботі, що я якось досить легко пережила сварку.
серпень: я остаточно посварилася з колишнім чоловіком. в цьому ж місяці мене перевели до мого відділу. на роботі з”явився новий директор – чесно, це жах (тіки не кажіть нікому).
вересень: мене офіційно призначили заступником начальника відділу, на місяць раніше припинивши моє стажування. і (даже!) підвищили зарплату. а іще десь із вересня я дуже активно (наскільки мені дозволяла робота) почала тусіть по кав”ярнях мого міста в пошуках чогось прикольного. у вересні я вперше за багато років відчула, наскільки близька я зі своєю мамою. для мене це дуууууже важливо. ще в мене був черговий тиждень відпустки. і був прекрасний день в Харкові (Вікулю, вже вкотре за це дякую). і я стала на пару місяців шопоголіком )))
жовтень: я відчула, що я сама по собі, десь глибоко в собі змінююся. я стала читати. і читати багато. я стала слухати іншу музику. я знову захотіла сходити в театр. і я прочитала фантастичну книгу, яка допомогла мені розставити деякі крапки над і.
листопад: це був мегамісяць. завдяки всього лише одній людині він перетворився на місяць тотального щастя 🙂 це був місяць, коли я спала, як у далекі студентські роки по кілька годин на добу й мені цього вистачало. це був місяць, коли моя поштова скринька щодня дарувала мені по кілька прекрасних мейлів. це був місяць, повний наївних страхів і неймовірних сподівань. це був місяць, коли мої очі зеленішали дедалі більше.
грудень: спершу був вечір 2 грудня. один із найпрекрасніших днів цього року. а перед цим був день 2 грудня (один із найхвилючих днів цього року). а потім було 16 днів невагомості. і в ці дні був мій 25-ий день народження, і був Львів, і був номер, вікна якого виходили просто на пам”ятник ТГШ, і була незабутня вечеря в перший день у Львові. а до цього був нічний поїзд Полтава-Львів. і потім був знову нічний поїзд Львів-Полтава. і було 3 грудня, якого я боялася й водночас дуже хотіла. і стільки всього було, що я навіть не в силах все перерахувати, просто пункти: ніч у Кофеїні, сніданки в Кофеїні, фреш-кава в Кофеїні (якось забагато Кофеїну 😉 ), вечеря у Рафінато, губи з присмаком ментолу та ред булл, поява нахтнення готувати, власне, сам процес готування вечері (да, кстаті, не однієї вечері), “а ще чиїсь руки, і змії обіймів, і сітка із поглядів…”.
загалом, за цей рік я не змінювала колір свого волосся, натомість сам собою змінювався колір моїх очей, я прочитала кілька прекрасних книжок, прожила сотні щасливих хвилин, прожила десятки неймовірно щасливих хвилин, я змінювала себе і змінювалася попри власне бажання, я була собою і боялася себе, і пишалася собою, і любила себе понад усе. і в підсумку я можу сказати, що я просто дуже-дуже щасливе створіння 🙂

Beautiful Lviv

моя подорож, яка була подарунком на день народження, принесла стільки приємних хвилин, що я ще досі розкладаю всі почуття по поличках.
найціннішим, як виявилося, стало не саме місто, а те відчуття екстатичного щастя, в якому я перманентно перебувала протягом усієї подорожі (ох, ці довгі подорожі поїздом через всю Україну – це просто мегапрекрасно).
а іще була одна феєрично складна, але від того надто дорога мені розмова. поміж усіх розмов, які я мала за цю подорож, одна принесла мені стільки думок та відчуттів, що я досі тихенько приходжу до тями. егоїстично-консервативне створіння вчиться бути турботиловою білочкою 😉
для мене це до біса важко змінювати себе й своє ставлення до світу. але я чесно стараюся, дехто навіть вважає, що в мене це непогано виходить.

надія є

найдорожчим подарунком для мене в цей день народження стало те, що мені подарували надію, що колись я зможу виправити свої очі й більше не соромитися їх 🙂
а іще мені подарували прекрасний ранок, смачний сніданок (вперше за багато років я снідала 😉 ), неймовірно чудовий день й фантастичну вечерю. да, отакий от їстівний в мене був день народження. я ніколи дуже не цінувала можливість поїсти. для мене це було надто буденно. але можливість їсти щось класно приготоване та сервіроване – це таке собі ммммм, хочу ще.
батьки справдили одну мою давню мрію, подарувавши електронну книгу )))) тепер ще б навчитися нею користуватися! 😉
і святкування мого дня народження триває. я їду сьогодні ввечері у Львів )))) ах, це прекрасне місто! моє серце віддане йому давно. і цього разу я приїду туди абсолютно щаслива 🙂

happy birthday to me :)

Цього року в мене кругла дата 🙂 , тому я трошки відступлю від свого звичного формату підбиття підсумків року, що минає.

По-перше, я тепер велика дівчинка. З того, через що можна пройти, але в мене цього ще не було, лишилося тільки народити дитину, злітати в космос та спробувати важкі наркотики ))))

По-друге, доля цього року вирішила подарувати мені нуууууу дуже вже неочікуваний, але просто мегаприємний подарунок. Втаємниченим все й так відомо 😉

А тепер за звичними пунктами підбиття підсумків 🙂

знайомство року: неймовірно чудова людина 🙂 можна я тут не буду дуже розводитися?.

подія року: розлучення й все з цим пов’язане. В мене лишається прізвище чоловіка, купа досвіду й розуміння, що навіть помиляючись, можна лишатися щасливою.

розчарування року: я сама, бо більшість року пройшла під знаком: я сама не знаю, чого я хочу.

щастя року: один день – 8 листопада 2011. він змінив все. Докорінно.

придбання року: зелена ролета у вітальню.

подорож року: Харків у вересні. Віко, дякую ще раз!!!

музика року: оу, тут стільки всього різного Анна Нетребко, Еліна Гаранча, Едіта Гепперт, Хью Лорі, Куку-Шанель. І, як завжди, Ніно Катамадзе.

книга року: S@motność w Sieci by Janusz Leon Wiśniewski.

прикраса року: як не дивно, але цього року прикрас не було .

місце року: Kofein, однозначно.

фільм року: Любовь без правил

комплімент року: “you are perfect” 🙂

людина року: Наталочка та Віка, які стільки вислухали мого ниття за рік, що їм час ставити пам’ятник.

я за цей рік: як і минулого року кілька разів змінювала зачіску, робила комусь боляче, а комусь дуже приємно, сварилася, мирилася, просила вибачення й вибачала, ображала й ображалася, танцювала й стрибала від щастя, плакала від безвиході, пила біле вино й гидотну каву, сміялася й посміхалася, не виконувала якісь обіцянки, забувала, що мені вже не 15 і завжди намагалася бути щасливою. думаю, мені знову вдалося 🙂
і на додачу до звичного переліку подій: якщо раніше я просто намагалася бути щасливою, то цього року я ПРОСТО ЩАСЛИВА.

підсумки ще одного року

знайомство року: Наталочка. дівчинка з Рівного, з якою мене вчергове (гггг) звів тирнет.

подія року: весілля й все з цим пов”язане 😉 тепер в мене є чоловік Женя, нове прізвище, хом”як чоловіка та привід, аби готувати всяке смачненьке )))

розчарування року: компанія Поиск, яка надає мені послуги тирнету, бо в їхньому кол-центрі сидять ламери та ледарі.

щастя року: я закінчила універ!!!

придбання року: два світильники для спальні в стилі хай-тек та сірі чобітки 🙂

подорож року: гори Карпати. а точніше Свірж. ох, це прекрасне літо!

музика року: вчергове відкрила для себе неперевершених Квітку Цісик та Ніно Катамадзе.

книга року: Tony Parsons “Man and Boy”

прикраса року: підвіска з бурштином, подарована коханим.

місце року: мистецька крамниця “Сто Доріг”.

фільм року: One Last Dance

комплімент року: “ну, я думаю, он умный, если он ваш друг”

людина року: Віка (small-beetle), з якою ми НАРЕШТІ розвіртуалилися, Кір, кращий друг чоловіка, – людина, яка вічно фонтанує цікавими історіями, Ентоні, мій друг з Ісландії, який подарував мені сотні цікавих хвилин розмов.

я за цей рік: як і минулого року кілька разів змінювала зачіску, робила комусь боляче, а комусь дуже приємно, сварилася, мирилася, просила вибачення й вибачала, ображала й ображалася, танцювала й стрибала від щастя, плакала від безвиході, пила біле вино й гидотну каву, сміялася й посміхалася, не виконувала якісь обіцянки, забувала, що мені вже не 15 і завжди намагалася бути щасливою. думаю, мені знову вдалося 🙂