magic of coffee

я кавоман, тому, природно, що кави п”ю багато, різної, постійно шукаю нові варіанти її приготування, нові бренди.
я думаю, що в грошовому еквіваленті, це дуже дороге задоволення. але я її люблю. і всьо.
сьогодні мені чогось схотілося зробити мою улюблену фреш-каву з Кофеїну вдома. і я в стосороксьомий раз переконалася, що поєднання апельсинового соку з кавою це щось. я досить обережно ставлюся до змішування кави з усяким, окрім молока і вершкового морозива. бо часто виходить бяка.
але холодна кава + холодне молоко + апельсиновий сік = божественний охолоджуючий напій 🙂
в Кофеїні туди, здається, замість молока додають згущене молоко, але і зі звичайним молоком – це класно! лід – опціонально. хоча вітається 🙂

Advertisements

кафешні фішки

вже другий день думаю, що тре написати про всілякі фішки, які запам”ятовуються в кафе, у яких я найчастіше буваю 🙂
почну з улюбленого Kofein. пісочні годинники – це вєщь. а іще в них дуже класні солонки-перечниці (два чоловічка – червоний і чорний – які типу обіймаються). а в одному із харківських закладів в туалеті шикарна плитка із зєброчками мімімі
далі, в Dominic є чудова штука – в попільнички на дно вони кладуть змочені водою одноразові серветки. +1.
в Кавалері – свічки-таблетки ставлять на підставку, на яку насипані кавові зернятка.
у Perfect Coffee подають до чашки кави маленькі шоколадні фігурки на паперових кружальцях.
у Містерії до кави дають зефірчики мімімі.
у Нега-барі мене чогось діко пруть маленькі шоколадки. хоча ця фішка є і в Kofein, і в деяких інших закладах.
у пересувних кав”ярнях – дисконтні картки на 10 безкоштовну чашку кави.

чайний клуб

вчора пізно ввечері мене і мою подружку посєтіла мисль, а чому б не погуляти? привід був. Катя їхала на два місяці з міста, тож треба було попрощатися трохи пристойніше, ніж телефоном.

натинявшись містом, ми вирішили зайти до Чайного клубу, нового кафе, відкритого кілька місяців тому. я там ще не була, Катя хотіла кави, коротше, ми пішли. літній майданчик навпроти недобудованого готелю нас не привабив, тому ми спустилися вниз. по-перше, аромат кави! по всьому приміщенню рівномірно пахне гарною кавою і трохи корицею. хоч клуб чайний, але пахло кавою 😉 по-друге, атмосфера. оформлення щось середнє між Kofein та тією чайною на три столики, яка була колись у центрі. попід стінами стоять банки з чаєм. всередині лише чотири столики, багато квітів.

нарешті нам дали меню. усілякі салати я не роздивлялася. мене цікавили кава та чай. тішить дві речі. великий вибір мате й чаю. кава від 7 гривень і до, здається, 22. але за 8-10 грн можна замовити цілком пристойну каву. Катя пила “каву для гурманів” з корицею та кардамоном, як ми визначили згодом. два мінуси кафе: в меню не вказано, з чого зроблена та чи та кава, чи розписано, що входить до складу чаїв, я не роздивилася. тому купуєш інтуїтивно за назвою. другий мінус – кафе зачиняється о 22.00, хоча мій улюблений Материк взагалі о 20.00, але все ж могли б і до 23.00 працювати.

решта плюси: обслуговування гарне, швидко все роблять. на вітрині стоїть багато усіляких тістечок. лежать журнали, правда, чи свіжі (? 😉 ). музика з телевізора розмовам не заважає.

я туди ще повернуся!!!

материк кави

“Материк кави” недільного ранку. Розкіш і краса. Грає Keiko Matsui. за суднім столиком сидять французи, і я просто тану, слухаючи їхню розмову.

Життя прекрасне!!! Воно може бути таким м”яким, таким ніжним і таким магічним.

В сусідньому залі сидить компанія англійців. І я знову розчиняюся у словах, що звучать для мене майже як рідні. І не хочу на вулицю, хоч там розкішне сонце.

Я надто люблю це кафе, де проводжу більшість вільного часу. Після університету чи просто працюючи. Тут хочеться літати від щастя., бо життя б”є різнобарвним водограєм.

Обожнюю такі кафе-підвальчики. Це от у Полтаві, є ще одне, трохи схоже в Харкові, Kofein. У таких місць неймовірна енергетика. Сюди я з радістю приводжу своїх друзів, аби й вони зрозуміли, що таке яскраве життя і гарна кава.

Тут стільки було розказано моїх таємниць і вислухано чужих. Тут не раз звучав мій сміх і розбивався міріадами крапельок щастя під стелею.

Коли я йду містом і розумію, що треба кудись зайти випити кави, то вибір завжди паде на Материк, попри те, що я чудово знаю кафе й ресторани Полтави, деякі з них дуже люблю. Але магія Материка завжди переважить чудове обслуговування “Легенди”, красивий інтер”єр “Perfect coffee”, простоту “Імперії”, загадковість “Острову скарбів”, епатажність “Шахразади”, гамір “Енеїди”, навіть висококласність “Іванової гори”. І я знову спущуся східцями в Материк, привітаюся з офіціанткою, всміхнуся власнику. І знову сподіватимуся, що мій улюблений столик під сходами буде вільний, і найчастіше прийдеться йти в дальній зал, бо під сходами вільно тільки зранку. І навіть не треба буде йти забирати замовлення, бо мені його принесуть. І можна сидіть кілька годин з однією чашкою кави. І писати якісь папери, і бачити знайомі обличчя.

кава

p1010040.jpg

коли насипаєш цукор у чашку, і він падає на тонку кавову пінку, то чути легенький тріск, з-під пінки вихоплюється малюсінька хмарка кавового аромату і долає усі запахи: ланкомівських парфумів, морозного повітря, тістечка, паперу… і лише кава, і лише секунду можна купатися у її ароматах.