примхливо-настроєве

вчора хотілося щось написати про євро. сьогодні після читання стрічки новин, вже якось не хочеться.
Читати далі

Advertisements

з днем народження, катіктік :)

сьогодні виповнилося (ем, я промовчу), коротше, сьогодні день народження в однієї дуже дорогої для мене людини. вона своєрідний зв”язок між моїм дитинством і моїм теперішнім. ми дружимо вже десь років із десять, але, попри це, кожного разу я дивлюся на нас зі сторони і розумію, що ніфіга не змінилося з того часу, як ми вперше познайомилися якогось весняного вечора на якомусь діко нудному і пафосному заході 🙂
скільки кави було випито з того часу, скільки кілометрів проїхано, скільки рядків прочитано і процитовано, скільки кісточок перемито, скільки разів ми сказали мімімі і утіпуті, боюся, що порахувати це не в силах жодна із нас.
в нас є телепорт (вєщь нужна і нєзамєніма в каждам хазяйствє), є відчуття, що навіть якщо “абонент не може прийняти ваш дзвінок”, то це просто тимчасові глюки в порталі або у мобільного оператора, і врешті-решт все стане на свої місця, й мені буде кому написати, що всьо мура кромє пчьол, і треба випить енну чашку кави, щоб жизнь заіграла яркімі краскамі!
на першому курсі ми писала одна одній паперові листи (я досі дбайливо бережу їх у шухлядці з найціннішими згадками про минуле), курсі на другому вже були мейли, писані з інтернет-клубів, де не було української розкладки на клавіатурі, потім були мільйони смс, у яких мене переконували, що все буде краще, і це збувалося, зараз… а що в нас є зараз? зараз є соцмережі, і відстань у 20 хвилин їзди автобусом, зараз можна приїхати одна до одної на район, щоб випити кави, поговорити про своє дівчаче і розійтися до наступної зустрічі.

дякую, що ти є і залишайся такою, якою я тебе люблю, завжди 🙂
обіймаю, цілую, низько вклоняюся, підмітаю плюмажем підлогу…

євробачення 2012 (другий півфінал)

про другий півфінал вже писати якось не так прикольно. чи то він був цікавішим за перший, чи я вже трошки призвичаїлася до цього шоу 🙂
два мілих хлопчики:


там іще були мілі мальчікі: з Естонії та Литви 🙂 але й цих досить тут. а то спамлю тут всякими пісеньками глючними.

мазепа-фест 2009, перший рок-день

лапки болять 🙂
а взагалі було круто!
що розповідати – це треба слухати. ось кілька відео.
гімн Мазепа-фесту

хедлайнери цього дня – Dazzle Dreams

ця пісня мені найбільше сподобалася. хоча на Мазепі вона була без жіночого вокалу й трохи драйвовіше звучала.
завтра буде другий день 🙂
а іще, як виявилося, дуже прикольно цілуватися під Червону Руту 😉

про Кавові читання

нарешті, я зібралася з думками написати про те, що було майже тиждень тому 🙂

просто було кілька стримуючих факторів, перш за все час, а іще настрій, який мені вчергове зіпсував мій любий батько, заявивши, що все це мура і нема чого тішитися з того, що це було.

так от. про читання. я для себе зробила кілька відкриттів перш за все. організовувати такі штуки я цілком можу сама з мінімальною підтримкою друзів. це вже добре 🙂 коли в універі я робила якісь подібні штуки, то було складніше, можливо тому, що я там не була сама собі начальник і не могла контролювати весь процес від і до. ну, погано я себе почуваю, коли не можу сунути носа в найменшу дрібничку 😉

крім того я зрозуміла, що в цьому світі альтруїстів значно більше, ніж я думала 🙂 всі письменники, які приїхали у Полтаву не отримали ні копійки за проїзд від організаторів (тобто від Мистецької групи “Міст” та Мистецької крамниці “Сто Доріг”). зате, як і обіцяла Іринка, мали культурну програму ))) Іринка люб”язно надала свою квартиру на весь день, щоб поети не подуріли від спеки, тиняючись Полтавою, ще й годувала їх усякими смаколиками та постійно припрошувала піти відпочити ))) за це їй величезна подяка!

так все починалося

P1010001

зліва направо: Ігор Зарудко, Катеринка Каруник, Вано Крюґер

це ми вже починаємо вигадувати історію про те, що коли один будинок зраджує іншого, то в зрадженого на даху виростають роги (в даному випадку рогами були незрозумілі цегляні виступи-нарости над під”їздами). Богдан та Іринка десь у магазині затарюються їдлом.

на самі читання зібралося досить багато люду. при досить обмеженій рекламі (кілька оголошень по місту, кілька оголошень по навчальних закладах, інформація про подію в блогах учасників читань та вкантактє) прийшло близько 40 чоловік. принаймні декому навіть довелося стояти. місцевий телеканал Лтава відрядив на цю подію журналістів (були сюжети в новинах у понеділок, і має бути окрема передача, коли – ще не знаю), була дівчинка з радіо (знаю її в обличчя, але хоч убийте, не пам”ятаю прізвища), було пару журналістів з місцевих газет. принаймні, вже маю інфо, що будуть статті в “Полтавському віснику” (у наступний четвер), у “Нашому слові” (у наступному місяці 😉 ), у газеті “Справжньо” (у наступному номері, як завірив мене її редактор). і я дуже тішуся з того, що вся ця медіа-підтримка є 🙂

оскільки всіх учасників я більш-менш знала, то відкриттів як таких для мене цього разу не було. хоча була купа приємних моментів: “Про Моїх Батьків” Горобчука, який я дуже люблю ще з читань у харківській Останній Барикаді у 2006, якщо не помиляюся; Зарудко та його манера читати вірші із заплющеними очима 🙂 це якось так класно виглядає )); “Парад уродов” Леоновича (це ж мій перший курс! я тоді вперше почула цей твір на Заспіві); вірші Катеринки Каруник з англійськими назвами, якось вони мені найбільше сподобалися. це те, що найбільше запам”яталося.

ще Арканар мене просто вразили. вони якісь такі заворожуюче-класні, їх хочеться слухати. навіть не дуже відчувається, що вони співають більшість пісень російською. розповідати про музику якось не тойво 🙂 тому я обмежуся парою картинок ))

P7040258 Арканар by Яна Кримпоха

в підготовці та проведенні Кавових читань мені допомагали різні люди, але найбільше я вдячна Іринці (за турботу й класний піар), Ожинці (за участь у підготовці), Катречці за те, що зуміла вмовити Арканар прийти до нас і за цінні поради)

P7040277

тут частина Арканару, власне, троє з чотирьох, Іринка, Ожинка та я, щось натхненно малюю на списку учасників читань.

дві години класної та різної поезії, що переміжувалася із не менш класною музикою. неймовірна атмосфера кав”ярні, відчуття, що людям подобається. що ще треба, що відчути себе щасливою? 🙂

я ще викладу фото на флікр (знов ж час, треба більше часу).

а поки ось пара лінків з відгуками про цю подію:

http://mirra-doc.livejournal.com/164747.html

принагідно дякую Ані за об”єктивні думки з приводу 🙂

http://mykolan.blogspot.com/2009/07/blog-post.html

це мій трошки офіційний відгук про Кавові читання.

якщо ще є якісь враження когось і десь, а я не знаю, то кажіть 🙂

завтра мені буде 22

своєрідний підсумок року. чомусь саме ця дата, 22 роки, мені видається найбільш прикметною.

знайомство року: Christian Baumgarten, датський фотограф та ІТ-консультант. ось його сайт.

http://www.kurwers.com/gallery/portrait/

подія року: розставання з найбільшим коханням мого життя, Р. С. було дуже боляче й важко, море приємних згадок та переживань. я дуже вдячна йому за той рік, що ми були разом.

розчарування року: мій університет і все, що стосується цього закладу.

щастя року: я відкрила в собі здатність знаходити спільну мову з мамою.

придбання року: дві мої найулюбленіші іграшки: ноутбук, маленький і легенький, мп3 плеєр, тоненький та симпатичний 🙂

подорож року: Київ, кінець березня, три дні, які ніколи не забуду.

музика року: Sigur Ros та Keane, це те, що завжди крутиться в моєму плеєрі, звучить у вухах й змушує мене посміхатися.

книга року: Sean Thomas “Millions women are waiting to meet you: a story of life, love and Internet dating”.

прикраса року: срібний ланцюжок з трьома сердечками-підвісками.

місце року: “Материк кави” – найулюбленіша кав”ярня мого міста.

фільм року: Elizabeth David: A Life in Recipes.

комплімент року: “це – Віка, майже моя дівчина” (авторства однієї дуже дорогої для мене людини, М. Л.).

людина року: Наталка, моя подруга, якій можу розповісти будь-що, дякую їй, що вона мене ще досі терпить у своєму житті :), Катіктік, моє вічно щезаюче щастя (щастя, я тебе люблю), small-beetle, дівчинка, з якою ми ніяк не зустрінемося в реалі, Тарас, Давід та Рауль, люди, які розважали мене протягом року своїми балачками в скайпі 🙂

я за цей рік: почала вчити датську мову, кілька разів змінювала зачіску, робила комусь боляче, а комусь дуже приємно, сварилася, мирилася, просила вибачення й вибачала, ображала й ображалася, танцювала й стрибала від щастя, плакала від безвиході, пила біле вино й гидотну каву, сміялася й посміхалася, не виконувала якісь обіцянки, забувала, що мені вже не 15 і завжди намагалася бути щасливою. думаю, мені вдалося 🙂

божевілля в моєму житті

я – ляля, схильна до божевільних вчинків. я скромно називаю їх авантюрами, мої батьки – ідіотизмом чистою води. протистояння поколінь гггг. мій колишній називав це авантюрним божевіллям. певно, тому що він десь посередині між поколінням моїх батьків і моїм.

зрештою, то не так важливо, як і хто там що називає. завдяки своєму авантюризму я, наприклад, познайомилася з тим таки колишнім чи здійснила кілька незабутніх у мєму житті подорожей. мабуть, найпамятнішими авантюрними подіями цього року буде зустріч одного клієнта о другій ночі холодного лютневого ранку, поїздка до Києва, коли в кишені було двадцять гривень, але мені вкрай треба було до столиці і на третє місце я б поставила сдачу держіспитів без жодного дня підготовки.

під кінець літа я запланувала іще одну авантюру. подивимося, що з того вийде. як повернуся жива-здорова в понеділок до Полтави, поділюся враженнями. хоча, може, ще ніц і не вийде.