літо гудбай :)

в останні години останнього літнього дня на мене напала страшенна ностальгія за найкрасивішими стосунками в моєму житті 🙂 жодним чином вони не пов”язані із серпнем, але дуже тісно пов”язані з ностальгією.

найпрекраснішим у цих стосунках було відчуття незрівнянної легкості, а найстрашнішим – постійний страх, що я не варта того, щоб бути настільки щасливою. зрештою щасливою я була зовсім недовго, але так сильно і так багатогранно щасливою я не була більше ніколи і ні з ким із чоловіків. 

майже нічого не справдилося із того, що задумувалося і планувалося, бо я повелася в чомусь навіть егоїстично і по-дурному, хоча я не хотіла, я просто не вміла, не знала, не розуміла, як треба. і надмірна делікатність чоловіка не давала йому можливості сказати, де я робила дурні й дитячі помилки. 

коли стосунки обірвалися, на найцікавішому етапі, коли я вже відстражадала і відревіла після них, до мене прийшло розуміння, що я вдячна за них, бо після них я змінилася, після них я почала думати по-іншому про інших (отак закручено), і після них в мене залишилася купа романтичних листів, писаних розкішною англійською, які я перечитую, коли мені кепсько і хочеться романтики. тоді я вмикаю його улюблену музику і перечитую обіцянки вічної любові 🙂

Advertisements

про рускій язик

щас всє радосно істєрят на тєму російської мови, літератури, російськомовної музики, складають якісь там списки, кого можна слушать, а кого ніззя. расєйські мудачкі час від часу з якимись заявами виступають, тіпа ви патірялі майо творчєство, грязниє бандеровци.
я це всьо читаю і думаю от шо.
Читати далі

матюкаюся

я вже неодноразово тут писала, що мене бісить загальна неграмотність населення. але ще більше мене бісить, коли ця безграмотність перелазить у журналістику, а ще гірше – в книжки. Читати далі

застрєліцца

сьогодні ледь не посивіла від здивування. вот же, блін, як буває, вчисся харашо в школі, правила там всякі учиш, патом вчисся 5 років на філфаці, вроді маєш диплом магістра української філології, і вроді даже шото знаєщ із тієї філології, і даже досить детально знаєш український правопис (шоб він згорів гггг, бо в бурсітєті я його мало не напамнять знала), і тут вдрух всупереч всім нормам і законам нашої милозвучної та калинової мови на тебе зі статті вилазить отаке Читати далі

знов про дитячі книжки

вже другий день в голові крутицця назва однієї книги дитячої. вирішила, що таки треба про неї написати. вона належить до тих книг, які я в дитинстві якось прочитала, але не дуже захопилася, та при цьому щось зачепилося в пам”яті, і навіть пам”ятається краще, ніж ті книги, які читала і перечитувала із захопленням.
Читати далі

пожалітися

знаєте, я всігда дико та істерично регочу, коли читаю перекладені англійською короткі резюмешки до наукових статей. десь у 70% таких перекладів можна надибать такі перли, шо мамадарагая, ніякий промт чи гугл транслейт так не перекладуть, хоча я, може, трошки й перебільшую тут.
Читати далі

хто про що, а я знов про мову :)

років із десять тому я вперше прочитала 99 франків колись діколюбімого мною фредеріка жанмішелєвіча в оригіналі, себто французькою. і була дуже подивована тим, скільки в його мові англіцизмів. ну, я тоді була молода-зільона, філологію ще не вивчала, про запозичення та забрудення кришталевого джерела мови чужизмами ще майже не чула, то просто собі подивувалася і всьо. власне, надмір англіцизмів я встановити не могла, бо ж не знала межі, скажімо, до якої кількість запозиченої лексики з англійської мови у французькій слід вважати нормою, а що вже є надміром. але оскільки в школі мене вчили досить таки класичній французькій, то мені здалося, що запозичень з англійської в його мові забагато. це була преамбула, а тепер – амбула, як казав не помню вже хто 🙂
Читати далі

лінгвістичне. неприємне

почну здалеку. я дуже люблю Інтернет. вот прям дуже-дуже. але водночас я його не люблю, вот навіть прям ненавиджу. люблю я його з багатьох різних причин, а не люблю – переважно з однієї. точніше, ця одна причина найчастіше стає приводом моєї нелюбові.
Читати далі