вечір, коли стаються дива

зазвичай такий вечір трапляється на Новий Рік або Різдво, але цього разу мені не хотілося чекати, або точніше – доля не дала мені такої можливості – до мене завітав чарівник і запропонував випити келих червоного вина… я п”ю вже третій келих, мені добре і тепло, особливо на душі, і мені дуже радісно від того, що в цьому стрімкому і страшному світі дива ще досі трапляються. дякую за цей вечір і за вміння вгадувати мене

Читати далі

Advertisements

культурна програма

я, щоправда, не знаю, чи можна мою сьогоднішню програму назвать культурною, чи краще сказать щось на кшталт “сьогодні в клюбі були танці”. менше з тим, сходила до своєї подружки в нічний клуб. кави попить. скука смєртная. але кави я попила. на танцполі три дівулі, два чоловіки дуже сильно 30+. один, кажись, іноземець, хоча я не перевіряла. показували футбол. Іспанія була міла і прекрасна. я бачила два останні голи. як для нефанатки цілком достатньо. все одно, барселонські пожежники крутіші за всіх іспанських футболістів разом узятих 🙂
роблю висновок, що мій улюблений нічний клуб залишається улюбленим і досі. а туди, де я сьодні була, можна ходить з ноутом працювать. благо, вай-фай у них є. кава недорога, і як для клубу цілком пристойної якості. думаю, що вдень у них взагалі цішина, якщо вночі чоловік 15 було. хоча кажуть, що в тяпницю й суботу там аншлаг. музика, правда, якась, кгм, як на гламурній сільській бикотеці. але жить можна. ставлю галочку: можна водить приїжджих друзів туди замість зоопарку.

написалося

вона відкине волосся з лоба,
затягнеться димом
і погляне трошки здивовано:
ну що там у тебе, заради бога?

власне, нічого, знаєш,
у порівнянні з дитячими смертями у Конго,
у мене все просто perfect
і не сталося нічого такого.