літо гудбай :)

в останні години останнього літнього дня на мене напала страшенна ностальгія за найкрасивішими стосунками в моєму житті 🙂 жодним чином вони не пов”язані із серпнем, але дуже тісно пов”язані з ностальгією.

найпрекраснішим у цих стосунках було відчуття незрівнянної легкості, а найстрашнішим – постійний страх, що я не варта того, щоб бути настільки щасливою. зрештою щасливою я була зовсім недовго, але так сильно і так багатогранно щасливою я не була більше ніколи і ні з ким із чоловіків. 

майже нічого не справдилося із того, що задумувалося і планувалося, бо я повелася в чомусь навіть егоїстично і по-дурному, хоча я не хотіла, я просто не вміла, не знала, не розуміла, як треба. і надмірна делікатність чоловіка не давала йому можливості сказати, де я робила дурні й дитячі помилки. 

коли стосунки обірвалися, на найцікавішому етапі, коли я вже відстражадала і відревіла після них, до мене прийшло розуміння, що я вдячна за них, бо після них я змінилася, після них я почала думати по-іншому про інших (отак закручено), і після них в мене залишилася купа романтичних листів, писаних розкішною англійською, які я перечитую, коли мені кепсько і хочеться романтики. тоді я вмикаю його улюблену музику і перечитую обіцянки вічної любові 🙂

Advertisements

“ти чула, що в нас почалася війна?”

таке питання поставив мені замість привітання у скайпі Читати далі

знов про дитячі книжки

вже другий день в голові крутицця назва однієї книги дитячої. вирішила, що таки треба про неї написати. вона належить до тих книг, які я в дитинстві якось прочитала, але не дуже захопилася, та при цьому щось зачепилося в пам”яті, і навіть пам”ятається краще, ніж ті книги, які читала і перечитувала із захопленням.
Читати далі

кіношне

ета вот, мені сьодня ноччю чогось згадався серіал, який я дивилася еее, багато років тому, і потім час від часу хаотично бачила одну-дві серії, колись хотіла передивитися весь від і до, але чогось не вийшло, справи якісь навалилися, всяке таке. так я і бережу ніжні згадки про те, як співчувала героям у свої 13, як я дбайливо записувала назви серій, а потім шукала переклади тих назв зі словником (кстаті, тоді я вивчила слово escape), як малювала в блокнотику всякі там схемки, як якісь лінії сюжетні закручуються, хто звідки, куди і шо.
і шо странно, герой, каторий чоловічий, да, подобався мені, да, сцени були красіві, але якось странно, шо я в своєму тоді пубертатному віці не закохалася в нього, гиги. це вже патом, глубако патом, я усвідомила, шо мені такий типаж чоловіків подобається, на візуальному рівні, типу, я б ним сфоткалася, як з красівим цвєтком, але чогось в житті мені такі мужчіни не траплялися, нє, брешу, був один, такий прям аж красавєц пісаний, але жутко тупий і нудний.
ну шо, ідем під кат і дивимся, шо ж то за серіал 🙂
Читати далі

якщо відмотати життя назад

то можна багато чого цікавого згадати із того, що вже давно забулося. завдяки блогам це стало робити значно простіше. вот почитала свій ЖЖ, тобто це десь такий камбек на 6-7 років тому. кстаті, я майже не змінилася з того часу, принаймні мені так здалося. мабуть, це жахливо 🙂
і вот пісенька групи, від якої я шаленіла в часи універського життя.

якби не полізла в ЖЖ, то не згадала б про неї ще багато років. а зря 🙂

зміни, які не змінити

сьогодні якось так вималювалася картина змін, які прийшли досить непомітно. але вони прийшли і стали. вопчєм, ми знову з нєсравнєнной катіктік пліткували про час, літературу і юність.
Читати далі

погодні умови сприяють суіцидальним думкам

другий день поспіль діко болить голова. давно вже так не боліла, хоча я стабільно реагую на перепади тиску, але цього разу температурний скачок дався взнаки адським болем. іще й так співпало, що цілий день довелося тусіть у справах. довелося навіть випити трошки кави, бо понижений тиск погрожував тим, що ногами ходить вже було важко.
а ввечері напала хандра. Читати далі

медитативність буття

сиджу в офісі сама, слухаю одну і ту саму пісню на ріпіті, думаю а смислє жизні і розумію, що настрій десь отакий

і мене пре ця меланхолійна медитативність. і я хочу зануритися в неї по самі вуха, загорнутися, мов у ковдру, і пити її повільно крізь соломинку. і перекручувати в голові фільм про всі щасливі моменти мого життя. про всі божевільні моменти мого життя, про всі сумні моменти мого життя…