і снова здрастуйте

я тут давно не писала, часу все якось і настрою не було.

але зараз у мене поважна причина знов вернуцця і щось тут наваять. многочіслєнні читачі цього півмертвого блогу настоятєльно просять писать про те, як мені в Німеччині. ну шо, сьогодні рівно два тижні як я приземлилася в одному з найбільших аеропортів цієї країни, зійшовши з трапа літака, котрий привіз мене з Парижа. тому свою першу картінко-словесну розповідь про Німеччину я почну фоткою Франції з висоти пташиного польоту 🙂

IMG_20150506_190219

прямо з корабля на бал наступного дня в мене почалися заняття у школі – двомісячний інтенсив німецької. тобто, приземлившись о 8 вечора за місцевим часом, наступного ранку знову о восьмій я вже їхала в школу на перше заняття. тому сильно святкувати мій приліт було ніколи. але трояндочки мені подарували, кстаті, простояли вони майже півтора тижні!

IMG_20150507_070020

так вот, про школу я ще якось писатиму окремо. скажу тут лише, що в мене шикарна группа, мені навіть викладач, по секрету сказала, що очінь і очінь даже класна группа підібралася. зі мною вчаться люди практично з усього світу: Японія, Індія, Пакистан, Грузія, Греція, Іспанія, Марокко, Туніс, Гана. мова спілування в группі переважно англійська, ну і трошки німецької, не без того 🙂

оскільки вихідні настали неочікувано швидко, тобто через два дні після початку занять, то я навіть і пофоткати місто толком не встигла, як мене вже потягли в автопропіг по горам.

але все ж покажу трошки фото того району, де ми живемо. тут дуже красиво і тихо, але при цьому безбожно дорого і інколи по-пенсіонерські скучно 😉

IMG_20150507_143844

це я в перший день ішла зі школи і звернула на сусідню зі своєю вулицю. бачите прапор Німеччини, так вот, це вам не Україна, де на кожному метрі можна побачити національний прапор. німці свій прапор не часто десь публічно вивішують, історичний сором, як мені пояснюють аборигени.

а ось вам майже покроково прохід до Райну. кстаті, в наш район народ спеціально приїздить прогулятися вздовж Райну, бо красіво. у нас під вікнами якраз прогулянкова доріжка і коли ми вечеряємо на балконі, то майже безпомилково можемо визначити, хто місцевий, а хто – турист. туристи завжди задирають голови вгору і роздивляються будинки. я, кстаті, тоже турист, я досі туди йду гуляти і задираю голову 😉

IMG_20150509_132025 IMG_20150509_132112 IMG_20150509_132131 IMG_20150509_132323 IMG_20150509_132432 IMG_20150509_132900 IMG_20150509_133011 IMG_20150509_133809 IMG_20150509_133815

в наступному пості я накидаю фоток, як ми їздили на машині в Айфель – це гірський регіон на заході, в бік Бельгії. не перемикайтесь 🙂

Advertisements

втоми пост

This gallery contains 24 photos.

я тут тіпа зараз у Німеччині. пізнаю жисть бюргєрів 😉 чогось подумала, що треба трошки написать хаотичних впєчатлєній. ну перш за все, в силу того, що я тут зовсім не довго, то встигаю виконати десь відсотків 80 із запланованого. уже харашо. по-друге, мене діко пре, що тут всі говорять англійською. ну вот буквально всі і … Читати далі

просто мислі вслух

ета вот, я тут нарила картінки цікаві. якась така варіація на тему abandoned places. а то всі вічно то про Чорнобиль, то про щось подібне розповідають, а отакі от місцинки чогось мало хто описує і фоткає. помню, колись один мій добрий знайомий мав мрію максимально об”їздить отакі от закинуті місця і потім написати шось тіпа книги про філософії покинутих місць. а мені було б страшнувато кудись в отаке от пертися. якось неприємно на душі там, нє?

я в картінках

пару днів тому гуляли в темпі вальсу з катіктік. наслідок прогулянки:

фоткано телефоном, ясно шо, на парковці мого улюбленого торгівельного центру. суть фотки, як всі здогадалися, мєгапідставочка для стаканчика кави 🙂
а от нарила фотки майже місячної давнини:
Читати далі

чоловіче. споглядальне

після провальної гри нашої збірної на євро 2012, я вирішила подивицця фото футболістів, які мені сподобалися з обох команд. потім ми з катіктік вирішили, що треба ж чимось втішатися після такої пічалі.
отже, з мене пост із карцінками чоловіків, які мені подобаються. допускаюцця картінки тільки всяких знамєнітостєй. у катіктік, здається, взагалі, одні футболісти будуть.
Читати далі

осінь – час переглядати гардероб

осінь вже дісталася й до нас? мені нею вже пахне останні пару тижнів. і я вже два тижні думаю про кольорові шалики. кольорові шалики – це сигнал, що осінь почалася (або весна, якщо все відбувається наприкінці зими). час міняти парфуми з літніх на осінні, діставати кофтинки з довгим рукавом та не забувати брати на роботу парасольку 🙂
моя осінь буде в такому настрої:

Burberry Prorsum


Hermes

Stella McCartney


Louis Vuitton
а саме сьогодні в мене ось так от вередливий настрій

всі фото взято з сайту elle.com

я повертаюся :)

варто було мужі пожалітися, що я геть пропала з інету, як в мене з”явилося якесь “вредне” бажання щось написати. насправді, десь останній рік, навіть коли я “жила” в онлайні, бажання писати в блог виникало досить рідко, спершу я якось себе силувала писати, потім перестала й писала тільки, коли дійсно було бажання.
і от чомусь сьогодні відчулося щось таке на зразок потреби відновити звичку писати в блог про всякий дибр та події.
а це бажання, відповідно, потягне за собою те, що я знов почну задумуватися, кого запросити на чергові Кавові Читання. треба повертатися зі стану равлика 🙂
певною мірою змінам сприяє нова робота, бо там треба багато всяких активних дій, закономірно якісь активності-аврали увійдуть до нормального життя.
якщо дуже-дуже чесно, то я скучила за такою “суматошною” роботою, яка в мене зараз. коли я щось не встигаю, коли накладаються різні завдання та строки їх виконання, коли дзвінки-розмови-колеги-нові враження… і все так закручується, змішується, захоплює.
з останніх цікавих для мене речей-подій. я собі сплела гачком отаке:

в мужі було день народження:

власне, мужа зі своїм другом. за чоловічою забавкою. я від цього далека абсолютно. але якщо їм подобається стріляти пластиковими кульками по помідорам, то хай 🙂
і пісенька, яка мені зараз подобається

кавові читання. том 2 (хаотичне нагромадження думок)

це було вже вдруге. і, як справедливо сьогодні відзначив Богдан Валентинович, вдруге організовавувати важче – потрібно, щоб другий раз був вищим за перший.
другий раз вищим не був. зміна місця проведення мене трошки збила з пантелику. думаю, що на третій раз повернемося знов до кав”ярні.
загалом, мені сподобалося тільки кілька людей. двоє молодих поетів: Настя та Лесик. Лесик навіть більше, своєю щирістю й м”якістю. сподобався дещо “клоунський” виступ Миколи Леоновича. чи я просто давно не чула його співів під гітару. й сподобалась еволюція Жені та Іри. надто вже я часто їх бачу, тому помічаю найменші зміни. останній Ірин вірш – це просто моя особиста “бомба”.
особисто для мене цей день ще й ознаменувався розвіртуалізацією з Вікою, дівчинкою, яка три роки була моїм віртуальним другом. і тепер перейшла до когорти реальних друзів.
власне, постчитаннівські зустрічі й обговорення, для мене особисто, були значно ціннішими. шикарна розмова з Ірою та Андрієм на вокзалі, поки ми проводжали народ на Київ, якісь жіночі плітки з Ірою та Вікою, нічне місто, яким ми йшли з Вікою та моїм коханим додому…
і за кілька днів після – ще одна розмова з Б. В. по-перше, я люблю конструктив. по-друге, я давно вже адекватно реагую на будь-яку критику (звісно, якщо вона цензурна і притомна). і третє: я ціную будь-яку допомогу та думку стосовно того, чим я займаюся. інколи ой як важливо чути думку, яка різко вириває тебе із відчуття, що ай-ай, як все класно було. уті-путі, яка ти молодець.
а тепер трошки фото із читань:
img 058
Лесик – моє відкриття цих читань
img 066
Горобчук і руки Насті 😉
P1010041
поети з Києва (Настя, Богдан, Лесик і Вано)
P1010054
Микола тєрзаєт гітару 😉
img 083
глядачі й читачі після читань
два різних за настроєм звіти від присутніх:
http://rizonomad.livejournal.com/491743.html?nc=71
http://small-beetle.livejournal.com/132671.html?nc=10