видихаю

щось я останнім часом геть забігалась. суди закнічились, бумажки майже всі оформила. видихаю.
сьогодні аж навіть попри чотири години сну відчуваю себе прекрасно, накрутила суші і протринділа з Наталкою майже до опівночі.
якась весна странна, це все сонячне затемнення винне гиги. злюсь на всіх, врєднічаю і ващє, акі вєдьма на мєтлє.
а вроді ж маю бути нєжной фєєчкой. капець просто!
настрій піднімає тільки сарказм і розмови з такими ж циніками, як і я.
трєбую весну собі в душу і в серце 🙂

Advertisements

короткий радісний пост

карочє, я вже сьодня декому фасталась, ще тут нада. малий сьодня типу ходив. ну як ходив, тримаю його попід ручки і він маленькими несміливими кроками дибає вперльод. перший раз дибнув кроків із 10. потім кілька разів по п”ять, а ввечері продибав кроків із дванадцять до бабусі.
я тішуся страшенно. ще він плескає дуже впевнено у долоньки, і сам, і якщо попросити. а от махати ручкою на прощання ніяк не навчимо. ще, певно, ранувато 🙂

втомилася

весна ніяк не настає. і від того відчуття якоїсь вселенської втоми. купа роботи рятує від нудьги, посмішка малого рятує від суму, а от від втоми нічо не рятує.
Читати далі

прєлєсть прєлєстная :)

нєт, я таки не втримаюсь і запощу цей кліп ще й тут. на фб та вк я його вже поширила, але я так довго чекала його презентації, і настільки великими було моє зачудування ним, що я його вже не знаю який раз передивляюся і радію, ах, як же це прекрасно 🙂
коли я прочитала коротенький опис, який відеоряд планують зробити до кліпу, то, чесно, не дуже уявила, як це все втілиться і чи буде настільки ж яскраво та красиво, як інші кліпи цього гурту.
але дарма я сумнівалася. все просто прекрасно і так по-весняному легко 🙂

написалося

знаєш, від певного часу я себе майже ненавиджу,
я себе просто зневажаю, і більше собою не захоплююся,
і більше собою не зачаровуюся,
певно, це все через кінець весни та брак кави.
якби мені хтось сказав, що може бути так боляче,
а сліз не буде,
якби хтось сказав, що буває так гидко,
а повіситися чи утопитися буде геть не сила,
я б не повірила, аж поки ось, не спробувала сама.
якби раптом хтось колись сказав, що можна відчувати безсилля,
і тонути в ньому, наче в чорній нафті,
наче в льодяному океані під час відпливу,
наче в колодязі, коли видно згори зорі в небі,
видно, але годі торкнутися.
так і тонеш, в чорному безсиллі,
а згори замість зірок – калейдоскоп усіх щасливих митей життя,
швидко мигтить, наче сміється із тебе,
маленької дівчинки, яка зрештою після стількох вдалих авантюр
зрештою геть розчарувалася в авантюризмі,
як колись розчарувалася у чарівній дії тютюнового диму,
а ще до того у надто перебільшеному впливі рівня айкью
на співвідношення розумних та не дуже вчинків.
знаєш, мені вже зовсім не хочеться дихати,
зовсім не хочеться всміхатися, щастя, що є смайлики,
от би ще вигадали віртуальну заміну диханню –
і всі б думали, що я щаслива,
поки я задихаюся від неспроможності щось виправити.

відчуття “я в домікє”

я ніжно люблю (найкраще це відчуття передає англійське слово cherish) той стан, який находить на мене не часто, але вартує всіх проблем, непорозумінь, пролитих сліз і потріпаних нервів. цей стан я називаю “я в домікє”. точних інгрідієнтів нема 🙂 приходить переважно після якогось чергового потрясіння в житті. залишається ненадовго, але має стовідсотковий терапевтичний ефект.
Читати далі

веснааааааааааааааа

карочє, я сьодні гуляла. і це було так класно. там таке запашне і смачне повітря, я б його, чесно, хотіла скуштувати, жаль, шо ніззя.
а ввечері я собі почала накидувать добірку весняної музики, як вже роблю кілька років поспіль. ось вам парочку весняних треків 🙂
Читати далі

магія білих речей

кілька років тому я раптом усвідомила, що білі речі виглядають просто шикарно. особливо, якщо це бавовна або дуже цупка матерія. білі тряпочки марлевого плану мене так не васхіщають. от саме біле, без усяких там цяточок і малюночків – це шик і блєск. я розумію, що в плані догляду за такими речами – мороки і мороки, але як же це виглядає. мммм
Читати далі