мімімішний день

щось після вчорашньої ніпонятної вечірної хандри, коли до молоточків у скронях я слухла Richard Marx і майже плакала, бо було сумно, і гризько, і хотілося, як у дитинстві, знайти десь тепле містечко, щоб виплакатися, а потім у когось розумного із необмеженим кредитом довіри, спитать, чого воно все так, а не інакше. так от, після вчорашньої хандри я встала о 6, щоб зібрацця з думками перед ранковим заняттям, а викладач заняття відмінив от буквально за 5 хвилин до того, як мені тре було з дому виходити.
і я знаю, що я зараз робитиму. я трошки помедитую на красіве взуття, на яке знижка 45%, просто щоб підняти собі настрій, потім заварю міцнющої кави і буду читать 🙂
оце я називаю мімімішним днем. головний інгрідієнт його мімімішності – босоніжки з вишеньками 😉

Advertisements

мімімі

жисть навіть попри дощ – просто прекрасна!!!
у мене шикарний викладач із програмування. такий мімімі. навіть коли я туплю й він від того не в захваті, він все одно мімімі :). катіктік, правда, сказала, що він надто мімімі ))) але він мімімі більше в душі, ніж зовні. сьогодні коли я в черговий раз тупила при написанні коду, він так на мене подивився, що мені вперше в житті стало соромно своєї тупості. погляд казав десь так: всі ви красіві такі туууупі )))) після цього тупіть мені вже якось розхотілося. в мене три дні до наступного заняття, щоб трошки роздуплитися 🙂 спать мені якось знову не передбачається, бо мене поперло вчитися. сказав би мені хтось на останніх курсах бурсітєту, що мене ще колись попре вчитися…
от що найсмішніше, що в уні, що тут, я вчуся за гроші, але тут, по-перше, ставлення якесь людяніше. по-друге, я сама до свого навчання стала ставитися, що це дійсно варте чогось. в бурсітєті мені було чихать, що мені поставлять. знала, що диплом той до дупи бантік. а тут мені подобається сам процес. особливо, коли я не знаю, де я написала не так, і дивлюся на свій кантєпер, а він, сабака, у вас абшибка. і хоч ти його застрель. з людьми легше 🙂 вони хоч на посмішки чи сльози реагують 😀
а іще я нарила шикарну пісню

приймаю вітання :)

сьогодні останній держіспит на 5 курсі. сказали, що 11 червня видадуть диплом. у торжествєнной абстановкє в падвалє. і там же всіх і прикопають 😉 .
в магістерці ще два іспити і захист магістерської. і за місяць матиму ще один диплом.
щось не вірю, що цей день таки настав. і скоро зовсім не треба буде ходити в той універ.
в понеділок буду пити каву після дефілє за “майже дипломом” по сцені. подружка сказала, що притягне шампанське і ми його будем пить прям в студентському парку 🙂 .
тіки от щось щастя я не відчуваю. так чекала, дочекалася – і байдуже.

університетське :)

захистила диплом 🙂 5 )))))
ще два держіспити. три тижні навчання в магістерці, сесія там, захист магістерської. і я двічі дипломований сепціалісто-магістр 😉
дожити б. бо, чесно, з нудьги хочеться податися в круїз на лайнері в якості юнги, а не довчатися ці два місяці ))
сьогодні в уні був день відкритих дверей. мене попросили посидіти за столиком з проспектиками мого факультету й порозповідати абітурієнтам про те, де вони можуть опинитися на найближчі чотири роки 😉 я нічо не розповідала. тіки відповідала, якщо питали. брехати у вічі нещасним діткам не хотілося. я не вмію брехати про те, у що не вірю / в чому розчарувалася / до чого втратила довіру і т. п.
мої п”ять років навчання були вкрай нудними. тому я не хочу радити прожити такі п”ять років чи чотири, з огляду на нову систему освітньо-кваліфікаційних рівнів.
цікаво було тільки перший рік. точніше брала злість, що я не вступила на бюджет (ну не знала я, що в мій універ на безкоштовну форму навчання без хабарів чи протекції вступити майже нереально). на другому курсі я почала розчаровуватися. але наївна віра у щось ще десь ворушилася. рік був досить рівний в плані навчання. в заліковці всі п”ятірки, окрім однієї за практику в таборах, яку я не проходила. на третьому курсі я писала першу курсову. це єдине, що я пам”ятаю з того року. а іще своє неймовірне кохання до одного дивного хлопчика (останнє до універу ніяк не дотичне 😉 , це я просто до того, що з другого курсу в уні мене цікавила тіки можливість щось зробити в плані наукової роботи і нічого більше).
на четвертому мене круто обламали з тим, що іспанську я вчу просто так, а в дипломі нічого не буде зазначено про те, що я маю право її викладати чи щось подібне. знала б такі розклади, пішла б на німецьку (до вступу обирала між цими двома мовами). ну, на четвертому багато чого сталося. але поза універом 🙂 в уні була друга курсова і Заспів (суто факультетська штука, але це було реально круто!). я багато гуляла пари, бо було дико нудно і бридко. і в мене їхав дах через моє особисте життя. і я думала, що вилечу за прогули. натомість мені запропонували вступ до магістерки, яку я прокляла на другий тиждень навчання у ній. разом із п”ятим курсом і всім універом вкупі. на останній рік я покладала великі надії. сподівалася, що мені дадуть писати диплом і магістерську за темою, яка мене цікавила. не дали, бо “тема не узгоджується із науковою темою кафедри” (с) мій науковий керівник. інші викладачі ввічливо відмовилися брати мене в дипломники. поза уні я реалізовувала на практиці те, про що не дали писати диплом. але ж поза універом (черт, прокол (с), як казав герой одного серіалу). перший семестр я в уні майже не з”являлася. дико харили обличчя всіх тих, кого я там могла побачити. на щастя, індивідуальний графік дозволяв являтися в універ мінімум разів. у другому семестрі я писала диплом і магістерську. трохи “праніклась” нав”язаною мені темою. на захисті неймовірно тішилася з облич членів екзаменаційної комісії, які нічогісінько не розуміли в моїй доповіді, хоча там все було просто, треба лише уважно слухати і провчитися років три на філолога 😉
і от я закінчую цей кошмар. 5 років. три ламіновані прямокутнички (один з відзнакою, два – без). з десяток людей, з якими цікаво і я хочу продовжувати спілкуватися з ними і після універу. певна кількість фоток з усякими моментами за ці 5 років. енна кількість сторінок прози та віршів про усякі моменти за ці 5 років. і досвід. місцями позитивний, місцями негативний. дякую й на тому 🙂

остання пара

сьогодні була остання пара на п”ятому курсі. відмічали традиційним шампанським (беее) та жіночими теревенями. викладачка естетики, якій випала честь проводити цю пару виголосила прикольний тост, тре не забути й записати 🙂 до пари мої одногрупниці ледь не побилися через те, з ким святкувати випускний (чи звати своїх бойфрендів/чоловіків, чи бути тільки самою групою). оце проблеми в людей!!! я в шоці.
тепер в мене іспити і пари тіки в магістерці 🙂 тішуся, мов дитя ))))

студентське життя

якось так склалося, що сьогодні в мене був бібліотечний день. тобто я прийшла в універ вчитися, а весь день просиділа в бібліотеці. і окрім бібліотеки ще багато чого встигла. придумала з двома дівчатками один проектик. досить цікавий. потім із однією з цих дівчаток обговорили ще один проект на майбутнє.
заради обговорення одного проекту я втекла на обід у Легенду з однією дівчинкою, а потім перестріла іншу й прогуляла ще пару. потім в мене мала бути зустріч, яка так і не відбулася. шкода, але є плюс, замість зустрічі, точніше, поки чекала на неї, я сиділа в бібліотеці й читала розумні статті для своєї магістерської.
день якийсь мегапозитивний. сонце було неймовірне. й хотілося стрибати. просто йти по вулиці підстрибом. і щоб у плеєрі грала приємна бадьора музика. і навіть крадькома пострибала. зовсім трошки 😉 а на обід в мене було морозиво. ціла тарілка! і це було перше морозиво цього року 🙂

кінець тижня

вперше за багато місяців немає відчуття “фуууххх, кінець тижня”. робочого тижня, звісно. якось все так плавно тече, нічого мене не зачіпає. і я тихенько пливу.
пишу повільненько магістерську, оформила собі індивідуальний графік, пару разів була на парах (сорі за каламбур), щось готую до практики. навіть встигла походити крамницями, погуляти з Наталкою, почитати кілька розумних книжок і поспілкуватися з деякими цікавими людьми.
знаєте, люди, я вас люблю! і життя я люблю! і себе люблю! і все-все люблю! тіки щось не розумію: чого воно так все мляво? я звикла всюди невстигати 😉 поверніть мені недоспані ночі, я вже за ними скучила )))

сесія

є викладачі, яким начхати, ходило я на пари чи ні. вони нормально ставлять заліки, коли бачать купу якихось незрозумілих бумажок, ставлять іспити, на які я пишу якісь нєпонятні реферати. а я викладачі принципові – вони по сто разів призначають дату заліку, не приходять, або не приймають, або товчуть мізки, поки в мене дах не починає їхати.
я ж, блін, для себе вчу. не для них. і все, що взяла – те й моє. ага, не так, ти їм ще принеси купу фігні всякої, фільми якісь підірвані подивися, в інеті щось почитай.
за те, що постійно відпрошувалася з роботи, мене позбавили премії, а вона була немаленька, могла б спокійно заплатити за ті місяці навчання, які ще не проплачено. а відпустка в мене з 14 січня, і нікому не цікаво, що я просила її на сесію, тобто з кінця грудня. а в кінці грудня були суцільні дедлайни. я нічого не встигала ніде. я навіть ялинку не прикрашала.
і от мені лишилося ще три екзамени й чотири заліки. і один екзамен та три заліки на один день призначені. а решта два екзамени ще невідомо як складати.
і чо я не кинула цей універ довбаний ще у вересні? і чо я попхалася в магістерку? і чо мені все треба, як не людям?

навчання

надрюкала два реферати на Культуру літературних досліджень. пар з цього курсу взагалі не було. тому все писала інтуїтивно. одна тема цікава: Психологізм та психоаналіз. я взяла аспект психіатричного літературознавства, про типи героїв, авторів тощо з точки зору психіатрії. пізнавально, принаймні. друга тема – аби одчепилися – Проблема психології творчості. ну, не знаю я, що можна написати про психологію творчості, ну, пробачте.
курсову здаю у вівторок, хоча кому вона потрібна? писала лівою ногою, нецікаво й абсолютно безглуздо. але комусь ті бамажкі потрібні.
купа заліків ще не складена. навіть уявляння нема про те, як їх складати. з іспитами все більш-менш ясно. на п”ятому курсі все можна складати на 3, аби оцінка була. у магістерці ж бажано мати 4 чи 5, хоча останній іспит в мене буде, мабуть 3, бо системний аналіз і викладач несумісні. і всі мої розумні мислі будуть перекручені та на мене махатимуть руками, мов на божевільну.
власне, всі вже знають, що в навчанні я розчарувалася. тільки от батькам все останнім дійшло. сьогодні в мене випитували, що я після універу робити буду. працювати, любі мої, працювати. і фраза дня: а ти спробуй ту роботу ще знайти! ніби я не знаю, що таке роботу шукати.