український шок

вернулась я в свою любімую Україну. і перебуваю в перманентному шоці.

пачіму пачка м”якого сиру, вироблена в Україні, тобто ніяких митних сборів і прочіх податків на неї нема, коштує в супермаркеті на 25% дорожче, ніж аналогічна пачка м”якого сиру, виробленого в Німеччині, у німецькому середньостатистичному супермаркеті. про різницю купівельної спроможності німців та українців я тихенько промовчу.

коли вже наші службовці (в частності банківські служащі) почнуть нести відповідальність за те, що кажуть своїм клієнтам? вот мені цікаво, шо там за суперзміни зробили в Ощадбанкє, що вони верещать про це на кожному кроці? поставили термінали у відділеннях? ага, і через один ці термінали не працюють, а ті, шо працюють, до них приставлена спеціальна дєвочка, яка каже, що сильно на кнопки тиснуть ніззя. у мене таке враження, що я прийшла з кувалдою до того нещасного терміналу. ладно, про термінали іншим разом.
я їхала з України і спецально прийшла в банк спитати, що робити з карткою, строк дії якої завершується, коли я ще буду поза Україною. мені сказали, нічо страшного, приїдете, прийдете до нас і ми вам за день зробимо нову. я сьогодні прийшла в банк і мене ощасливили, що мою нову картку ніхто не замовлялв, то ість ждітє, дєвушка, двє нєдєлі. ітіть-калатіть! даже мєдлітєльний Райффайзен робить картки за 10 днів.

про те, що в нас народ в сфері обслуговування не сильно каже добрий день і пасіба я не буду писати, правда? шо ж ми, ідіоти, лішній раз улибнуцця і сказать дякую? а сказать вибачте, так це ж ващє плюнуть собі в душу, ні за что, ми гордого козацького роду, вибачення – то принизливо.

тьху! зато ва всьом вінавать Порошенко/Сєня/Юля/Правий Сєктор/москалі (нужноє падчєркнуть).

і да, про москалів. коли я сідаю в літак у Борисполі, або у літак, який летить в Бориспіль, то тільки там народ у нас під час зльоту чи посадки триндить по телефонам і стюардеси дуріють від такого нахабства. і от ці москалі, які балакають по телефону, або від якиї тхне перегаром на весь салон, говорять українською.

Advertisements

літо буде

щоб не буть геть банальною власне цю пісню півнів, назву якої я винесла в назву посту, я постить тут не буду. всі ж її чули, а дехто, я того певна, ще й стрибав під неї не раз на концертах.
Читати далі

про рускій язик

щас всє радосно істєрят на тєму російської мови, літератури, російськомовної музики, складають якісь там списки, кого можна слушать, а кого ніззя. расєйські мудачкі час від часу з якимись заявами виступають, тіпа ви патірялі майо творчєство, грязниє бандеровци.
я це всьо читаю і думаю от шо.
Читати далі

матюкаюся

я вже неодноразово тут писала, що мене бісить загальна неграмотність населення. але ще більше мене бісить, коли ця безграмотність перелазить у журналістику, а ще гірше – в книжки. Читати далі

вигулькую

щось я давно тут нічого не писала. все якось не до блогів, встигаю тіки новини на фб читати і по тб щось дивитися. революція, самі розумієте, часу обмаль. Читати далі

ізвінітє, але я тут все ж висловлюся

взагалі я істота майже аполітична. ну не моє це, політика, всі ці танці навколо влади і прочая. хоча стежу, ніде правди діти, що там наші умнікі політикують.
Читати далі

вісьоле :)

я думаю, що це вже всі давно бачили, просто хочу зберегти для патомкав 🙂


хто про що, а я знов про мову :)

років із десять тому я вперше прочитала 99 франків колись діколюбімого мною фредеріка жанмішелєвіча в оригіналі, себто французькою. і була дуже подивована тим, скільки в його мові англіцизмів. ну, я тоді була молода-зільона, філологію ще не вивчала, про запозичення та забрудення кришталевого джерела мови чужизмами ще майже не чула, то просто собі подивувалася і всьо. власне, надмір англіцизмів я встановити не могла, бо ж не знала межі, скажімо, до якої кількість запозиченої лексики з англійської мови у французькій слід вважати нормою, а що вже є надміром. але оскільки в школі мене вчили досить таки класичній французькій, то мені здалося, що запозичень з англійської в його мові забагато. це була преамбула, а тепер – амбула, як казав не помню вже хто 🙂
Читати далі