матюкаюся

я вже неодноразово тут писала, що мене бісить загальна неграмотність населення. але ще більше мене бісить, коли ця безграмотність перелазить у журналістику, а ще гірше – в книжки. Читати далі

Advertisements

застрєліцца

сьогодні ледь не посивіла від здивування. вот же, блін, як буває, вчисся харашо в школі, правила там всякі учиш, патом вчисся 5 років на філфаці, вроді маєш диплом магістра української філології, і вроді даже шото знаєщ із тієї філології, і даже досить детально знаєш український правопис (шоб він згорів гггг, бо в бурсітєті я його мало не напамнять знала), і тут вдрух всупереч всім нормам і законам нашої милозвучної та калинової мови на тебе зі статті вилазить отаке Читати далі

я кричу “ура!”

у нас дощить. вроді, по прогнозу погоди сьодня має дощить на більшості території України. і попри всю мою нелюбов до дощу, сьогодні я кричу “ура!” навіть тричі “ура!”, ібо цей дощ символізує кінець літа і прихід осені. ще одне ненависне літо добігло кінця ))))))
Читати далі

хто про що, а я знов про мову :)

років із десять тому я вперше прочитала 99 франків колись діколюбімого мною фредеріка жанмішелєвіча в оригіналі, себто французькою. і була дуже подивована тим, скільки в його мові англіцизмів. ну, я тоді була молода-зільона, філологію ще не вивчала, про запозичення та забрудення кришталевого джерела мови чужизмами ще майже не чула, то просто собі подивувалася і всьо. власне, надмір англіцизмів я встановити не могла, бо ж не знала межі, скажімо, до якої кількість запозиченої лексики з англійської мови у французькій слід вважати нормою, а що вже є надміром. але оскільки в школі мене вчили досить таки класичній французькій, то мені здалося, що запозичень з англійської в його мові забагато. це була преамбула, а тепер – амбула, як казав не помню вже хто 🙂
Читати далі

лінгвістичне. неприємне

почну здалеку. я дуже люблю Інтернет. вот прям дуже-дуже. але водночас я його не люблю, вот навіть прям ненавиджу. люблю я його з багатьох різних причин, а не люблю – переважно з однієї. точніше, ця одна причина найчастіше стає приводом моєї нелюбові.
Читати далі

лінгвістичне

я тут в перекладі натрапила на слово одне, яке знаю, тобто розумію, але мій мозок вперто не хоче добирати адекватний відповідник в силу свого білінгвізму 🙂
Читати далі

пунктуаційний капець

я всю жисть тіхо нінавіжу пунктуацію. попри філфак за плечима, я її більше любити не стала, хоча правила, вроді, вивчила. але я постійно про них забуваю і порушую в своїх приватних записах, коли пишу швидко і не перечитую. інколи я просто ставлю коми інтуїтивно, про тире і двокрапку моя інтуїція переважно мовчить, про крапку з комою я взагалі маю досить химерне уявлення, чи можна інтуїтивно її десь впхнуть. але почала ловити себе на тому, що англійська пунктуація мені далася значно легше, ніж українська. єдине, що я ще не дуже в англійській – так це пунктуація при прямій мові, я більше звикла до варіанту з тире, а не з лапками, таке. довгий час я впадала в ступор, чи нада коми перед and, that i or. потім якось звикла і вже не переймаюся. зате тепер мене вічно тягне в українському тексті ляпнуть кому перед “і” або “та”, там де вона нафіг не нужна, хоча паузу при мовленні ми сяку-таку робимо, тому для мене там кома інтуїтивно потрібна. і оце перечитувала один переклад, видалила штук шість ком перед “і”. блін, якась професійна деформація чи шо 🙂