я знаю пароль, я віжу ананас, я знаю, что єноти прідут спасать нас (с)

фраза не моя, але від того не менш прикольна.
а нижче я зацитую кілька хфразочок зі свого блокнота універських часів, коли чашка кави ще коштувала 5 грн і проїзд в автобусі – 30 коп. кароче, вспомнім моладасць 😉
моя улюблена:
Талант – це 99% поту (Петро Сорока).
Може, вміння спати на задньому сидінні й мовчати продовжує життя? (з якоїсь статті у КнижникуReview)
Кульбабка, тільки не голена (з бесіди з кимось, про кого я вже й забула)
Закривай двері, сказав він, до тебе може прийти кошмарний джізус (Сергій Жадан “Депеш Мод”)
Комбінації 8 основних стіп дають 19 метрів (чийсь ляп на парі з літературознавства)
У виключно рідких випадках (перл когось із одногрупників)
Мені вдалося віч-на-віч поспілкуватися з усною народною творчістю (видав якись філологічний геній на підсумковій конференції з фольклорно-краєзнавчої практики).
Колего студенте, налий мені пива (як краще втовкти в голови студентів-філологів Кличний Відмінок)
на сьодні – всьо 🙂

Advertisements

master’s degree

well, today I had presented thesis of my graduated research. it was like the last exam. no exams any more 😀
the State Examination Commission official announced that now I have master’s degree as a teacher of Ukrainian Language and Ukrainian Literature.
feeling happy but not so much as I could be ))) anyway. everything finished with university.

приймаю вітання :)

сьогодні останній держіспит на 5 курсі. сказали, що 11 червня видадуть диплом. у торжествєнной абстановкє в падвалє. і там же всіх і прикопають 😉 .
в магістерці ще два іспити і захист магістерської. і за місяць матиму ще один диплом.
щось не вірю, що цей день таки настав. і скоро зовсім не треба буде ходити в той універ.
в понеділок буду пити каву після дефілє за “майже дипломом” по сцені. подружка сказала, що притягне шампанське і ми його будем пить прям в студентському парку 🙂 .
тіки от щось щастя я не відчуваю. так чекала, дочекалася – і байдуже.

університетське :)

захистила диплом 🙂 5 )))))
ще два держіспити. три тижні навчання в магістерці, сесія там, захист магістерської. і я двічі дипломований сепціалісто-магістр 😉
дожити б. бо, чесно, з нудьги хочеться податися в круїз на лайнері в якості юнги, а не довчатися ці два місяці ))
сьогодні в уні був день відкритих дверей. мене попросили посидіти за столиком з проспектиками мого факультету й порозповідати абітурієнтам про те, де вони можуть опинитися на найближчі чотири роки 😉 я нічо не розповідала. тіки відповідала, якщо питали. брехати у вічі нещасним діткам не хотілося. я не вмію брехати про те, у що не вірю / в чому розчарувалася / до чого втратила довіру і т. п.
мої п”ять років навчання були вкрай нудними. тому я не хочу радити прожити такі п”ять років чи чотири, з огляду на нову систему освітньо-кваліфікаційних рівнів.
цікаво було тільки перший рік. точніше брала злість, що я не вступила на бюджет (ну не знала я, що в мій універ на безкоштовну форму навчання без хабарів чи протекції вступити майже нереально). на другому курсі я почала розчаровуватися. але наївна віра у щось ще десь ворушилася. рік був досить рівний в плані навчання. в заліковці всі п”ятірки, окрім однієї за практику в таборах, яку я не проходила. на третьому курсі я писала першу курсову. це єдине, що я пам”ятаю з того року. а іще своє неймовірне кохання до одного дивного хлопчика (останнє до універу ніяк не дотичне 😉 , це я просто до того, що з другого курсу в уні мене цікавила тіки можливість щось зробити в плані наукової роботи і нічого більше).
на четвертому мене круто обламали з тим, що іспанську я вчу просто так, а в дипломі нічого не буде зазначено про те, що я маю право її викладати чи щось подібне. знала б такі розклади, пішла б на німецьку (до вступу обирала між цими двома мовами). ну, на четвертому багато чого сталося. але поза універом 🙂 в уні була друга курсова і Заспів (суто факультетська штука, але це було реально круто!). я багато гуляла пари, бо було дико нудно і бридко. і в мене їхав дах через моє особисте життя. і я думала, що вилечу за прогули. натомість мені запропонували вступ до магістерки, яку я прокляла на другий тиждень навчання у ній. разом із п”ятим курсом і всім універом вкупі. на останній рік я покладала великі надії. сподівалася, що мені дадуть писати диплом і магістерську за темою, яка мене цікавила. не дали, бо “тема не узгоджується із науковою темою кафедри” (с) мій науковий керівник. інші викладачі ввічливо відмовилися брати мене в дипломники. поза уні я реалізовувала на практиці те, про що не дали писати диплом. але ж поза універом (черт, прокол (с), як казав герой одного серіалу). перший семестр я в уні майже не з”являлася. дико харили обличчя всіх тих, кого я там могла побачити. на щастя, індивідуальний графік дозволяв являтися в універ мінімум разів. у другому семестрі я писала диплом і магістерську. трохи “праніклась” нав”язаною мені темою. на захисті неймовірно тішилася з облич членів екзаменаційної комісії, які нічогісінько не розуміли в моїй доповіді, хоча там все було просто, треба лише уважно слухати і провчитися років три на філолога 😉
і от я закінчую цей кошмар. 5 років. три ламіновані прямокутнички (один з відзнакою, два – без). з десяток людей, з якими цікаво і я хочу продовжувати спілкуватися з ними і після універу. певна кількість фоток з усякими моментами за ці 5 років. енна кількість сторінок прози та віршів про усякі моменти за ці 5 років. і досвід. місцями позитивний, місцями негативний. дякую й на тому 🙂

остання пара

сьогодні була остання пара на п”ятому курсі. відмічали традиційним шампанським (беее) та жіночими теревенями. викладачка естетики, якій випала честь проводити цю пару виголосила прикольний тост, тре не забути й записати 🙂 до пари мої одногрупниці ледь не побилися через те, з ким святкувати випускний (чи звати своїх бойфрендів/чоловіків, чи бути тільки самою групою). оце проблеми в людей!!! я в шоці.
тепер в мене іспити і пари тіки в магістерці 🙂 тішуся, мов дитя ))))

сесія

є викладачі, яким начхати, ходило я на пари чи ні. вони нормально ставлять заліки, коли бачать купу якихось незрозумілих бумажок, ставлять іспити, на які я пишу якісь нєпонятні реферати. а я викладачі принципові – вони по сто разів призначають дату заліку, не приходять, або не приймають, або товчуть мізки, поки в мене дах не починає їхати.
я ж, блін, для себе вчу. не для них. і все, що взяла – те й моє. ага, не так, ти їм ще принеси купу фігні всякої, фільми якісь підірвані подивися, в інеті щось почитай.
за те, що постійно відпрошувалася з роботи, мене позбавили премії, а вона була немаленька, могла б спокійно заплатити за ті місяці навчання, які ще не проплачено. а відпустка в мене з 14 січня, і нікому не цікаво, що я просила її на сесію, тобто з кінця грудня. а в кінці грудня були суцільні дедлайни. я нічого не встигала ніде. я навіть ялинку не прикрашала.
і от мені лишилося ще три екзамени й чотири заліки. і один екзамен та три заліки на один день призначені. а решта два екзамени ще невідомо як складати.
і чо я не кинула цей універ довбаний ще у вересні? і чо я попхалася в магістерку? і чо мені все треба, як не людям?

навчання

надрюкала два реферати на Культуру літературних досліджень. пар з цього курсу взагалі не було. тому все писала інтуїтивно. одна тема цікава: Психологізм та психоаналіз. я взяла аспект психіатричного літературознавства, про типи героїв, авторів тощо з точки зору психіатрії. пізнавально, принаймні. друга тема – аби одчепилися – Проблема психології творчості. ну, не знаю я, що можна написати про психологію творчості, ну, пробачте.
курсову здаю у вівторок, хоча кому вона потрібна? писала лівою ногою, нецікаво й абсолютно безглуздо. але комусь ті бамажкі потрібні.
купа заліків ще не складена. навіть уявляння нема про те, як їх складати. з іспитами все більш-менш ясно. на п”ятому курсі все можна складати на 3, аби оцінка була. у магістерці ж бажано мати 4 чи 5, хоча останній іспит в мене буде, мабуть 3, бо системний аналіз і викладач несумісні. і всі мої розумні мислі будуть перекручені та на мене махатимуть руками, мов на божевільну.
власне, всі вже знають, що в навчанні я розчарувалася. тільки от батькам все останнім дійшло. сьогодні в мене випитували, що я після універу робити буду. працювати, любі мої, працювати. і фраза дня: а ти спробуй ту роботу ще знайти! ніби я не знаю, що таке роботу шукати.

маразми українського вишу

сьогодні в магістерці складала залік з предмету, який в мене не викладали. тобто не було жодної пари. взагалі!!! форма звітності – відксерені три статті двох мовознавців в папці (папок на кафедрі нема чи що?). пришло нас троє з десяти. даємо залікові. викладачка питає старосту: “а як там предмет називається?” – завіса. аплодисменти.

навчання на платній формі в магістерці коштує 6500 грн на рік. це так, для довідки, щоб зрозуміти, за що ми часто платимо гроші.

наступним постом викладу свій творик з першого курсу, де писала про подібну ситуацію.

університет

сьогодні вдруге від початку семестру захотілося усвідомлено кинути навчання й піти з універу. вперше було, коли мені не дозволили писати диплом за темою, над якою я працювала два останні роки. і на зло всім через місяць я стала втілювати практично свої теоретичні розробки.

сьогодні мене довели керівники практики в школі, пригрозивши незарахуванням практики. бо в журналі методисти сторінки не заповнили. а вінавата стараста, тобто я. тьху. настрій перепаскудили.

в понеділок буде разбор пальотов в деканаті. дійові особи: я (староста, врахуйте, що я вчуся паралельно на двох курсах і просила позбавити мене честі бути старостою, крім того працюю і майже всю практику проходила з температурою та не пропустила жодного уроку, але кому то треба, правда ж? 😉 ), три методиста, які за 6 тижнів не зволили жодного разу прийти в школу, одна лише прийшла в понеділок на цьому тижні, не до мене, коли в мене був вихідний і тому один-єдиний запис, який вона могла зробити, так і не зробила, заступник декана з практики та університетський куратор практики.

сцена перша: деканат проти старости-проти-її-власної-волі. сцена друга: публічне побиття камінням старости. сцена третя: капості протягом семестру від однієї з методисток, бо я її “підставила”. завіса.

і тепер скажіть, де в цьому світі справедливість?

один лише плюс сьогодні – я переплутала остаточну здачу замовлення. воно не завтра, а наступного тижня в середу 🙂 хоч робота тішить ))