как ні странно – пра кіно :)

я тут інколи вночі забиваю на роботу, і поки малий не дуже міцно заснув і його час від часу треба погойдувати, я дивлюся кіно. життя дедалі змушує обирати: або сон, або робота, або щось подивитися/почитати, або поговорити із кимось приємним у чаті. ну а шо ще вночі робити?

суміщати не виходить. а жаль. вдень весь час забирає малий, бо він вже бігає будь здоров. і відволікатися від нього ніззя, бо он вчора на секунду відвела очі – і він вже гепнувся писком об каменюку – не трагічно, але боляче.

так вот, про кіно. Читати далі

Advertisements

про рускій язик

щас всє радосно істєрят на тєму російської мови, літератури, російськомовної музики, складають якісь там списки, кого можна слушать, а кого ніззя. расєйські мудачкі час від часу з якимись заявами виступають, тіпа ви патірялі майо творчєство, грязниє бандеровци.
я це всьо читаю і думаю от шо.
Читати далі

ізвінітє, але я тут все ж висловлюся

взагалі я істота майже аполітична. ну не моє це, політика, всі ці танці навколо влади і прочая. хоча стежу, ніде правди діти, що там наші умнікі політикують.
Читати далі

просто мислі вслух

ета вот, я тут нарила картінки цікаві. якась така варіація на тему abandoned places. а то всі вічно то про Чорнобиль, то про щось подібне розповідають, а отакі от місцинки чогось мало хто описує і фоткає. помню, колись один мій добрий знайомий мав мрію максимально об”їздить отакі от закинуті місця і потім написати шось тіпа книги про філософії покинутих місць. а мені було б страшнувато кудись в отаке от пертися. якось неприємно на душі там, нє?

хто про що, а я знов про мову :)

років із десять тому я вперше прочитала 99 франків колись діколюбімого мною фредеріка жанмішелєвіча в оригіналі, себто французькою. і була дуже подивована тим, скільки в його мові англіцизмів. ну, я тоді була молода-зільона, філологію ще не вивчала, про запозичення та забрудення кришталевого джерела мови чужизмами ще майже не чула, то просто собі подивувалася і всьо. власне, надмір англіцизмів я встановити не могла, бо ж не знала межі, скажімо, до якої кількість запозиченої лексики з англійської мови у французькій слід вважати нормою, а що вже є надміром. але оскільки в школі мене вчили досить таки класичній французькій, то мені здалося, що запозичень з англійської в його мові забагато. це була преамбула, а тепер – амбула, як казав не помню вже хто 🙂
Читати далі

нінавіжу свою роботу

ізвінітє, шо я так багато останнім часом про роботу. це просто літо, спека жахлива, коли літо мине, я знов стану спокійно сприймати те, що зараз мене так бісить.
Читати далі

вуайеризм

все ж таки ці переклади листів в шлюбній агенції – це певною мірою вуайеризм чистісінької води 🙂 не те, щоб мене це аж так захоплювало, мені свого часу вистачало й власної переписки на всяких сайтах знайомств, але в плані, щоб дізнатися щось цікавеньке про людей – це цілком гарна штука.
так вот, помнітє, я тут днями написала про чувака з ПАР, який нєдастоін встрєчі, бо він, бачте, із Афрікі. він за цей час написав аж два листи дівчинці, один такий, цілком звичайний, ну льохкій флірт, не більше, а другий – такий ніжний, навіть не романтичний лист, а просто ніжний, якби його написав хтось мені, то я б його кілька разів точно перечитала.
і вот мені так шкода, що він нєдастоін, ну чому? він же з руками-ногами, голова варить (посада в нього пристойна), не урод, я б навіть сказала, що симпатичний, але він, блін, із Афрікі. аж абідна, що всякі тупі стереотипи та обмеження в силу браку освіти, як тут слушно в коментарях до посту зазначив Engraver, виявляються аж такими обмеженням для того, щоб люди могли зустрітися.